Днями випала нагода побувати у Миролюбівській школі, де вирують цікаві, пізнавальні, насичені захопливими подіями шкільні будні. Там і познайомились з восьмикласницею Аліною Буравкою, напрочуд скромною та артистичною ясноокою дівчиною. 

Взятися за написання цього матеріалу підштовхнув випадок. Якось зайшла до своєї знайомої, котра запросила до кімнати. Ледь я вмостилася на зручному стільці, як пролунав дзвінок.

Я далека від політики, тому ніколи ні з ким не лізу «в бійку» щодо того чи іншого погляду на політичні події. Однак дістало й мене!

Мені завжди приємно читати правдиві історичні дописи до газети шанованої людини-краєзнавця Марії Сліпченко. Зізнаюся, колись давно написав невірне слово. Ніхто з читачів на це не зреагував, а вона швидко мене «смикнула». З того часу, як пишу, постійно оглядаюся на поважну й доброзичливу вчительку Марію Юріївну. 

Найулюбленіша перша страва школярів тепер – суп-пюре.

Супом авголемоне, рисом паелья, бургерами та смачними печенями харчуються тепер учні Миролюбівської школи, запиваючи страви корисним лимонадом або чаєм каркаде. І все це за 20 гривень!

Вже вдруге ми повертаємося до теми масштабного розкрадання майна Синельниківського райавтодору. Нагадаємо читачам, що «Берег надій» писав про це 25 лютого («Будувати дороги більше нікому») та 11 березня («З крадіжками в райавтодорі розбиратиметься поліція»). Редакції відповів також т.в.о. директора ДП «Дніпропетровський облавтодор» Володимир Савенко, який змалював ось таку сумну картину: 

Ці маленькі копії людини є не лише забавкою для наймолодших. Вони – віддзеркалення прадавньої культури, традицій, родинно-побутовий оберіг, обрядовий атрибут, оригінальний сувенір, прикраса інтер’єру оселі…

15 лютого ми вшанували мертвих і живих учасників бойових дій на території інших держав. Однак ми маємо знати і тих, хто воював не лише в Афганістані, а й в інших країнах. І схоже, що перелік країн нам продиктовано Росією. Інакше чим пояснити у ньому відсутність безславної загарбницької війни СРСР проти втричі меншої за площею  Фінляндії?

Розповідаючи про династію кінематографістів Ілленків, які тісно пов’язані з Варварівщиною («Поклик рідної землі», БН №9 від 4.03.2021 р.), ми, зокрема, згадували й відомого журналіста Михайла Скорика, який одружений на племінниці Герасима Савелійовича  Ілленка. 

О доме №11, что на улице Богмы, на сайте газеты «Берег надій» люди до сих пор пишут комментарии. Многое, конечно, узнали из статьи, но и автор от них – не меньше. Спасибо за полезный диалог. В новой статье я оттолкнусь от некоторых комментариев. В них есть предположение, что до войны (1941) в том доме располагалась Синагога. А потому, мол, и «звезды» такие, и штукатурка. Впрочем, подобные мнения слышал и раньше.