Взятися за написання цього матеріалу підштовхнув випадок. Якось зайшла до своєї знайомої, котра запросила до кімнати. Ледь я вмостилася на зручному стільці, як пролунав дзвінок.
– Прочитала оголошення «чоловік на годину», зателефонувала. Мабуть, це він прийшов, – розповідала жінка, прямуючи до дверей. Далі я почула такий діалог:
– Не знімайте взуття. Сніжок он який гарний та чистий випав.
– Сніжок дійсно чистий, але ваш під’їзд такий брудний, що все сміття з нього занесу до вашої квартири.
– Ну тоді ось вам капці.
– Живу з дружиною у власному будинку, так у нас на подвір’ї чистіше, як у вашому під’їзді, – не втримався чоловік, аби не зробити зауваження. – Мабуть, ніколи не підмітаєте.
Чоловік обвів поглядом вітальню, ніби хотів переконатися, що хоч у квартирі чисто.
– Та я якось підмітала, однак накидають. Знов і знов. Прибирала, прибирала, дивлюсь – крім мене ніхто за віника не береться. Тому й кинула.
Якось випадково потрапила до крайнього під’їзду будинку №11 по вулиці Миру (дев’ятиповерхівка). Досі з огидою згадую те відвідування. Мабуть, з часу, коли туди вселилися мешканці, не прибиралося, не здійснювався ремонт. Стіни, вікна настільки брудні, що описати важко. Таке враження, що там давно ніхто не живе, бо людина в подібному бруді просто не може існувати.
Це не єдиний випадок. І такий стан у багатьох під’їздах. Моя знайома поселилася в першому під’їзді на першому поверсі будинку №3. Коли вперше зайшла – перелякалася. Ніби забезпечені люди живуть, в усіх квартирах – недешеві двері, а під’їзд не освітлюється, давно не ремонтувався. Вона за власний рахунок найняла ремонтників. Тепер зайдеш до під’їзду – душа радіє. А ще встановила лампу, підключивши її до свого лічильника, тож тепер перший поверх освітлюється. Варто зазначити, що один із сусідів все ж таки поцікавився, скільки обійшовся ремонт, і віддав їй третю частину (на поверсі три квартири).
Так, нелегко було, довелося позичати. Однак з боргом вже розплатилася, систематично оплачує освітлення в під’їзді. Хоч пенсії не завжди вистачає, однак радіє чистоті і навіть оплачує миття підлоги на першому поверсі кілька разів на місяць. А ось неприємний запах з підвалу – це вже до ЖЕКу претензії.
Мені розповіли, як дотримуються чистоти в одному з під’їздів дев’ятиповерхівки №24. Тут рік тому здійснили ремонт. Крім того, вибрали старосту під’їзду, яка збирає кошти на оплату прибиральниці. Є й такі, хто не підтримав ініціативу, то у них на поверсі прибирання не здійснюється.
Окремо хотілося б сказати про будинки, які називають чеським варіантом. Вони збудовані так, що, починаючи з другого поверху, балкони середніх квартир знаходяться над входом. Знайшлися такі мешканці, що вирішили загородити балкон від під’їзду. Тепер тут не лише не прибирається, а ще й темінь, наче в льоху.
Довелося також побувати в під’їздах, на дверях яких встановлено домофон. Так, тут не валяються шприці й недопалки, але бруд в багатьох з них як був, так і залишився. Зостається лише сподіватись, що знайшли гроші на домофон – знайдуть і на ремонт.
Українці завжди були людьми охайними. То що ж з нами сьогодні діється? Чому ми дихаємо брудом, заносимо його до наших осель, і при цьому вважаємо, що хтось має прийти і зробити чисто там, де ми самі ж насмітили.
Та не прийде наводити порядок в під’їзді ані міський голова, ані начальник ЖЕКу. Ми тут живемо, нам і утримувати наш дім в чистоті.
Ася МАРИНЕНКО.
|