А «диво» ж те – наше рідне-ріднесеньке, гордість Синельниківщини, відома далеко за межами Січеславщини поетеса й письменниця, почесна громадянка Синельниківського району, яку за самовіддане й безкорисливе служіння Україні нагороджено Знаком народної пошани «За заслуги перед громадою», Зінаїда Грушко-Колінько! Радіослухачі добре знають лагідний голос Зінаїди Дем’янівни, бо передачі на радіо за її участі – не рідкість. В одній з них йшлося про щастя. А оскільки у пані Зінаїди є вірші на всі випадки життя, то на запитання ведучої: «В чому щастя?» вона відповіла так:
«Щастя не в достатку і здоров’ї, 
І не в почестях та славослов’ї. 
А в багатстві, що душа вміщає, 
Навіть якщо мучиться й страждає. 
Та в любові, що як птах злітає, 
Прагне досконалості святої. 
Чиста, як росиночка, що сяє 
На пелюстках квітки весняної…».
А в одній із радіопередач вона співала. Та ще й як! Ті, хто чув той спів, дивуються, як це їй, навіть у поважному віці, поталанило зберегти такий  молодий красивий голос? А секрет той криється у її вічно юній душі, щирій, відкритій для добра, переповненій любов’ю до всього сущого і вмінням бачити й оспівувати навколишню красу, і серцем відчувати людей.
То були народні пісні, записані ще від бабусі, безцінні своєю унікальністю. Їх вона записала цілу сотню, довго бідкалась, як би той скарб зберегти для нащадків, аж поки не допоміг професор Кость Семенович Дуб, який спеціально приїхав до пані Зінаїди. А вже на його прохання приїхала очільниця й берегиня музею Микити Коржа Наталя Семенова і їх записала. 
В тому музеї Зінаїда Дем’янівна – серед найшанованіших друзів. Це про нього вона написала й видала власним коштом – як і багато інших своїх творів – книжку «Сурсько-Михайлівка: від витоків до сьогодення», яку добре знають  у Києві і  Каневі,  у Житомирі і на Херсонщині, у Генічеську і, звісно ж, на рідній Січеславщині. Мріє пані Зінаїда видати збірку тих народних пісень з нотами. А ще вона проробила величезну краєзнавчо-пошукову роботу і вже підготувала до друку щедро ілюстровану солідну книжку про рідну Старолозуватку. Зупинка за коштами… Агов, меценати, відгукніться, скористайтеся нагодою зробити свій крок у вічність доброчинною справою!
Ця Жінка Степу – так вона сама себе називає  –  по-справжньому щаслива, бо щедро обдарована і вродою, і талантом, і жіночим щастям. Може заслужено пишатись Сергієм, Світланою, Анатолієм – дітьми, які всі стали гідними, шанованими людьми й подарували їй чудових онуків і правнуків, які всі, без винятку, мають також іскру Божу! А найменший син, Анатолій, – то така ж творча і патріотична особистість, як і мама. Побувавши у Петриківці, я неабияк була здивована, побачивши там справжнісінький бекет (хвигуру) – козацьку спостережну вежу зі Стягом на верхівці. Так от, виявляється, збудував її Анатолій Колінько!
За творчістю пані Зінаїди, якою захоплююсь, слідкую давно, задовго до особистого знайомства, яким дуже пишаюсь. У власній бібліотеці маю все, нею написане, незмінно з теплими дарчими надписами, зробленими красивим каліграфічним почерком. Завжди усміхаюсь, коли бачу, що вона телефонує, бо знаю – зараз почую її новий вірш, а вони у неї народжуються (уявіть лишень!) майже щодня. І один кращий від іншого!
Ось деякі відгуки про її творчість:
Вікторія Сидоренко, журналістка на обласному радіо: «У неї незвичайний спосіб знімати людські стреси. Віршами. Хай її Бог береже!»
Надія Таршин – поетеса і відома волонтерка: «Від цієї жінки стільки тепла іде! Її життєва мудрість може бути прикладом для багатьох із нас».
Марія Ярова – письменниця, журналістка, м. Гола Пристань Херсонської обл.: «Читаючи твори Грушко-Колінько, приймаю їх у свою душу, бо в них щем і смуток, каяття й радість за всіх і все, Любов, що не дає впасти в безодню ницості. Вона піднімає й возвеличує Людину, підтримує слабких, дякує оборонцям України за їхню жертовність».
Наталя Старюк, заслужена журналістка України, про Зінаїду Дем’янівну як людину усного слова, поетесу й публіцистку з двома вищими освітами, авторку мемуарної та художньої прози: «Вона відчуває обов’язок перед Богом, людьми і рідним степом – не мовчати, коли має, що порадити дужим та впливовим, має як розрадити слабких та зневірених».
Людмила Дем’яненко, педагог і поетеса, (сел. Славгород): «Мудра Берегине –  чарівниця слова, Ти наш скарб безцінний, що народ зростив».

21 червня пані Зінаїді виповнюється 85 років! Прийміть, шановна наша наставнице, найщиріші побажання здоров’я і творчого довголіття, адже «для світлої голови вік не стоїть на заваді» (Надія Таршин)! А нам усім нехай Всевишній посилає розуму й сили зробити для України бодай дещицю від того, що зробила наша славна ювілярка!

Людмила ЛЕНДА.
с. Василівка-на-Дніпрі.