Минули дні жалоби та пам’яті про тих, хто зазнав воєнне лихоліття, загинув на фронтах або в концтаборах, перебував на окупованих територіях. Дні пам’яті і примирення – це саме спогади і пам’ять, а не гучні святкування, адже горя, яке пережили наші батьки й діди, вистачить на весь світ.
Ми перемогли б і без України – казав російський лідер. Хочу нагадати, як все було. Нехай підрахує, скільки українських заводів було евакуйовано на Урал, де вони під відкритим небом виготовляли гармати, танки, літаки. А легендарний харківський Т-34, а головне – 7 мільйонів бійців-українців, серед яких – понад дві тисячі героїв Радянського Союзу.
У березні 1941 року американський президент Франклін Рузвельт підписав прийнятий Конгресом США Закон про ленд-ліз. Це не був акт гуманності чи благородства стосовно СРСР, скоріше – холодний і тверезий розрахунок з огляду на міжнародну ситуацію. Президент США та конгресмени добре розуміли, що перемога Німеччини, яка одна за одною окупувала європейські держави, у разі війни з Совєтами означатиме поєднання радянського ресурсу та німецького науково-технічного потенціалу. Тоді під загрозою опиниться весь світ.
Поставка матеріалів військового і цивільного призначення тривала до вересня 1945 року. Це тонни допомоги на мільярди доларів. Уславлені асигерої Покришкін, Кожедуб, Сафонов, Лавриненков воювали на американських «аерокобрах» та британських «харікейнах», на американському ж бензині. Залізничні вагони й локомотиви, колеса й рейки, медпрепарати й продукти, навіть валянки – все це і багато іншого поставляли до Радянського Союзу американці.
Чи маємо ми зараз згадувати Другу світову? Беззаперечно. Але виключно – як велику трагедію. День Перемоги? Тільки як день жалоби за жертвами цієї війни. Сьогодні наша країна знову веде боротьбу за збереження своєї державності. І сьогодні, на відміну від травня 1945-го, ми маємо шанси вийти справжніми переможцями. 
Слава Україні!

Іван ГУСАРОВ.
с. Дерезувате.