Я далека від політики, тому ніколи ні з ким не лізу «в бійку» щодо того чи іншого погляду на політичні події. Однак дістало й мене!
Нас, людей похилого віку (та й не лише нас), відлучили від певної кількості телеканалів, зокрема, Інтера, «України» та ін. Із моїх близьких і далеких знайомих ніхто не купив права на доступ до перегляду цих каналів, отже, обходимося іншими, зокрема, й російськими.
З задоволенням дивлюся розважальні програми, до деяких з них звикли ще з радянських часів. До речі, ніколи не чула під час цих передач ніякого негативу щодо України та українців. Однак політичні програми дивитися неможливо – скільки бруду ллють на нашу державу. Не соромляться й відвертої брехні. Дійшло до того, що згадують Україну й там, де взагалі йдеться про зовсім інше.
До чого дійшло! Моя знайома зателефонувала своїй шкільній подрузі, котра давно мешкає в Підмосков’ї, аби привітати ту з ювілеєм. У відповідь почула: «Ти бандерівка, і всі ви там бандери, не дзвони мені більше!».
Колись вони вчились в одній українській школі, сиділи за однією партою – то, виходить, обидві «бандерівки»? Однак відповісти нічого не встигла – у слухавці пролунали короткі сигнали. Оце так  пропаганда!
Та зрештою я не про це. Якось випадково побачила титри на якомусь з каналів: «Москва Кремль Путин». Читала їх неодноразово, перемикаючи з однієї програми на іншу. Чимось давно забутим, але таким добре знайомим дихнуло на мене. Це ж ми вже проходили!
Належу до того покоління, яке має статус дитини війни. Отже, сорокові-початок п’ятдесятих минулого століття добре пам’ятаю. Тоді телебачення не було. Бігали до клубів, кінотеатрів дивитися фільми про наше «щасливе життя». Часто на екранах з’являвся той же напис: «Москва Кремль Сталин». Пригадую плакат: піонерка пише листа – Москва, Кремль, Сталіну. Ці слова часто лунало в кіножурналах перед початком фільму.
Що з того вийшло – знає вже й молодше покоління. А вже що старше… Скільки проклинають того Сталіна діти, котрі залишилися сиротами, бо їх тат і мам розстріляли або відправили в заслання, де вони й лишилися навічно.
Отже, історія повторюється?

А. ДІБРОВА.