15 лютого ми вшанували мертвих і живих учасників бойових дій на території інших держав. Однак ми маємо знати і тих, хто воював не лише в Афганістані, а й в інших країнах. І схоже, що перелік країн нам продиктовано Росією. Інакше чим пояснити у ньому відсутність безславної загарбницької війни СРСР проти втричі меншої за площею  Фінляндії?
Трагічна доля радянських дивізій залишається до цього часу майже білою плямою в історії. І для забуття цієї війни росіянами докладено багато зусиль. А між тим кількість жертв – поранених, контужених, обморожених, хворих, полонених, зниклих безвісти, розстріляних за рішенням трибуналу тощо – вимірюється сотнями тисяч…
Ця війна не принесла нічого, крім горя, страждань, сорому і безчестя, а Радянський Союз за це був виключений з Ліги Націй. 
Є й інші трагічні події, в яких гинули українці. Скажімо, радянський фронтовик знав: якщо на ділянці фронту з’явився Жуков – чекай наступу з величезною кількістю безрозсудних жертв. Розстріл – один з найпопулярніших методів дисциплінарного впливу на солдатів. За роки війни червоні командири поставили до стінки тисячі бійців.
Вже в мирний час за його керівництвом на Тоцькому полігоні у 1954 році випробування ядерної зброї пройшли практично на живих військових. Саме Жуков керував каральною операцією з придушення антикомуністичного повстання угорського народу, і за цей «подвиг» був удостоєний чергової Зірки Героя.
Пам’ятаю, в Новоолександрівці працювали два механізатори, які були учасниками тієї бойні на танках в Угорщині, один з них мав поранення, за що користувався пільгами… Ось такі вони, сторінки історії.

Валентин ВАСИЛЕНКО.
сел. Первомайське.