Ці маленькі копії людини є не лише забавкою для наймолодших. Вони – віддзеркалення прадавньої культури, традицій, родинно-побутовий оберіг, обрядовий атрибут, оригінальний сувенір, прикраса інтер’єру оселі…
Йдеться про ляльок, які супроводжують нас по життю від самого народження. Технологій та матеріалів їх виготовлення безліч. Здавна ляльок виготовляли з деревини й трави, зі шматочків шкіри та соломи, ганчірок і ниток…
21 березня – це свято всіх, хто причетний до лялькового театру разом з його героями та акторами. А ще – це привід подякувати за майстерність, вмілі руки та гарний настрій, що дарують нам люди, які власноруч виготовляють ляльок.
Одна з таких майстринь – наша землячка Інна Біла, яка вив’язує ляльок з пряжі. Вічко за вічком, колір за кольором – і ось з’являється задиркувата усмішка, яскраве платтячко. Любов до рукоділля в Інни Володимирівни – від мами-вчительки Людмили Михайлівни, чиє вміння створювати ажурне плетиво змушує затамувати подих від захоплення.
Ляльки, яких виготовляє Інна Біла, дарують людям радість і посмішку. «Це справжня творчість!», «Так гарно й акуратно», «Вам терміново потрібно відкрити власну майстерню!», «Це ж яку фантазію треба мати, щоб творити таку красу!», «Чарівниця – душа радіє, а руки хочуть обійняти ці творіння!», «Ви робите дітей щасливішими» – так відгукуються про вироби майстрині. Тому напередодні Всесвітнього дня лялькаря хочеться поділитися з нашими читачами красою, яку несе у світ наша героїня.

Оксана ЛЕНДА.