Православна церква 12 липня вшановує апостолів Петра і Павла. Свято належить до великих, бо з цими апостолами церква пов’язує початок проповіді християнського вчення, за що наказом імператора Нерона Петра і Павла було страчено в 76 році. Але я хочу розповісти не про самих святих, а про народні звичаї, пов’язані з цією датою.
За народними віруваннями до обов’язків цих святих входить піклування про своєчасний збір врожаю, можливо, тому, що 12 липня збігається з початком жнив у більшості регіонів України.
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло воли водить…
До свята Петра і Павла в Україні готувалися заздалегідь і ретельно: білили хати, оздоблювали рушниками стіни. Вранці йшли до церкви. Дівчата уквітчували голови вінками з польових квітів, особливо часто використовували червоні маки. Відстоявши молебень і повернувшись додому, люди розговлялись мандриками з сиру, назва яких походить нібито від того, що такою їжею живилися, мандруючи, Петро з Павлом. 
За християнським віруванням, Петро і Павло є також захисниками свійських тварин, тому цей день вважався святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то найпишніше празникували на Петра і Павла діти. Матері вдосвіта випікали та пригощали всіх мандриками. Виганяючи в поле корів, пастухи брали з собою лише їх. 
Посеред толоки вони викопували «Петра» – так називали місце колективного обіду. На пагорбі, щоб було видно тварин, рили квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спустити в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця вважали столом, застеляли скатертиною й викладали їжу. В обід на толоку приходили батьки з подарунками, всі сідали за колективний обід.
Так тривало до вечора. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісні й бавилися в різні ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги. Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров’ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Карпат і Прикарпаття.

Іван ГУСАРОВ.
с. Дерезувате.