І Колумб тут ні до чого, хоч він і привіз на європейський континент улюблену культуру цього паразита - соняшник. Як свідчать наукові дослідження, вовчок (російською „заразиха”) на херсонських полинах фіксували ще до відкриття Нового світу. В подальшому він почав активно розвиватись на рослинах родини айстрових та пасльонових, вражаючи посіви соняшника. Але промислової шкоди не завдавав і навіть не віднесений до карантинних шкідників. Лише кілька років тому про нього заговорили як про серйозну загрозу сільгоспвиробництву.
Про причини цього, а також про методи боротьби з даним паразитом йшла мова на практичній конференції, яку минулого тижня провела компанія SUNEO в обласному центрі.  Запрошували на неї багатьох наших фермерів, але відгукнулись на пропозицію тільки у С(Ф)Г „Рой”. До речі, одному з небагатьох підприємств району, яке має досить розгалужену сівозміну і зовсім не зловживає соняшниковими площами та не має на полях такої проблеми, як вовчок:
- Я бачу, як цей паразит суне до нас зі східних областей і вже у сусідньому Васильківському районі для багатьох фермерів він став серйозною бідою. Не виключення і Синельниківщина у тих місцях, де соняшник багато років є монокультурою. Тому треба діяти на випередження і краще вчитись на чужих помилках, ніж на своїх, - прокоментував ситуацію Володимир Рой.
На соняшнику паразитує вовчок звичайний. Це квіткова факультативна перехреснозапильна рослина, здатна дати від 100 до 500 тисяч насінин розміром 0,2–0,3 мм, що зберігають схожість у товщі грунту до 15 см близько двадцяти років і не проростають доти, доки не “відчують” поряд кислотні виділення коренів рослини-хазяїна або рослини-провокатора. Оптимальна температура проростання насіння вовчка — 15…20°С, але не нижче 10 і не вище 25°С. Кількість рослин вовчка, що розвиваються на коренях соняшнику, залежить від чутливості сорту, кількості інокулюму та вологості грунту. Найбільше шкоди зазнають посіви в сухому грунті, де соняшник страждає ще й від посухи. На родючих, глибоких та вологих грунтах соняшник сильніший та легше витримує ураження вовчком.
Ще одна особливість вовчка — висока здатність до мутацій, вірулентність. Учені створюють стійкі сорти проти нових рас вовчка, але за такої здатності рослини до мутацій дуже швидко виникають нові раси цього паразита.
Насіння вовчка легко переноситься вітром, але воно проростає з глибини не більше 15 см, що треба використовувати в боротьбі зі шкідником. Поверхневі обробітки грунту, а також мілка рілля без передплужників створили умови для накопичення в поверхневому шарі грунту безлічі різноманітних хвороб насіння бур’янів та вовчка.
Кореневі виділення льону, сої, кукурудзи, що не уражуються цим паразитом, дають часткове проростання насіння (проросле насіння без рослини-хазяїна гине). Тому дотримання сівозміни є головною передумовою в боротьбі з паразитом. Адже при враженні до 25 відсотків рослин урожай зменшується наполовину, а при 70-ти процентному враженні площ – соняшник просто гине.
Вл.Інф.