4 листопада залізничники відзначають своє професійне свято. Для Синельникового цей день є ледь не найвидатнішим, адже підприємства залізниці здавна є одними з основних наповнювачів бюджету нашого міста і роботодавців.

Сьогодні наша розповідь про невеличку частинку великої багатогранної, різної за структурою та складом, але такої єдиної у своїй чіткості та злагодженості системи на ім’я Залізниця. Ця частинка носить довгу офіційну назву Синельниківська рефрижераторна вагонна дільниця ДП «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», та в місті це підприємство і його працівників за усталеною звичкою називають просто рефами.
Як розповів редакції начальник дільниці Руслан Крупко,  сьогодні Укррефтранс (і, звісно, синельниківські спеціалісти зокрема) виконує декілька важливих завдань. Це перевезення швидкопсувних вантажів у рефрижераторному рухомому складі; експедування вантажів; контроль за проходженням вантажів та інформування клієнтів; супроводження вагонів з вантажем до місця призначення; планові види ремонту рухомого складу.
На підприємстві нині працює трохи більше 100 чоловік (на відміну від 2000 року, коли штат становив близько 300 працівників). Сьогодні, після всіх реорганізацій та реформувань, тут залишилось з десяток управлінців, поточна бригада, яка займається підготовкою вагонів під завантаження, та цех експлуатації.

Руслан Васильович з гордістю говорить про своїх підлеглих, зазначає, що колектив постійно омолоджується, багато молодих спеціалістів приходить саме з Синельниківського профліцею. Олександр Кукуюк, Дмитро Стовпаченко, наприклад, колишні практиканти газоелектрозварювальники, сьогодні – досвідчені спеціалісти, які є гордістю підприємства. А Олександр Безштанько цього року став переможцем конкурсу «Кращий за професією». До речі, сьогодні він перебуває в зоні АТО, захищаючи наш спокій, і весь колектив вболіває за свого колегу, бажаючи йому удачі і скорого повернення.
Є й ветерани, один з яких, представник славної когорти слюсарів з ремонту обладнання Анатолій Мандоліна, котрий все життя пропрацював на залізниці, нагороджений до професійного свята почесною грамотою генерального директора Укрзалізниці. Нагрудними знаками «Кращий працівник залізничного транспорту України» відзначені механіки Павло Кондратюк, Василь Попов, Ігор Борисов.
За виконанням виробничих показників тут не забувають і про соціальну сферу. Активно працює цеховий комітет (раніше ми називали це профкомом). Була в «Укррефтрансу» своя база відпочинку в Феодосії, яка являла собою 30 переобладнаних під «готельні номери» купе. Десять заїздів тривалістю по 10 днів – тож мали змогу відпочити всі бажаючі. Та й вартість путівки була не досить високою, до 1000 гривень.

- Сьогодні, на жаль, нас повідомили про те, що база відпочинку, створена нами, націоналізована і стала власністю Криму, - розповідає Руслан Крупко. – Тож для оздоровлення українським «рефам» лишилася тільки база відпочинку у Фастові. Втім, голова нашого цехкому Світлана Кравцова постійно організовує культурне дозвілля. Так, тільки за останній час ми всім колективом відвідали «Козацькі розваги» на славетному острові Хортиця, побували у Святогорську, Софіївському парку в Умані, в Петриківці…
Не відчувають себе забутими на підприємстві ветерани. Ними опікується голова ветеранської організації Вадим Іванович Губарєв, намагаючись посприяти кожному вирішити його проблему. А серед тих проблем найчастіша сьогодні – необхідність допомогти дровами, будматеріалами тощо.
Продовжуючи тему турботи про працівників, зазначимо, що практично всі спеціалісти отримують на підприємстві спецхарчування, молоко, доплати за шкідливі умови праці, право на пільгові пенсії… Є дві кімнати прийому їжі, зробити якою смачнішою допомагає мікрохвильова піч, а зберегти від псування – холодильник. Стосовно медичного обслуговування, то поруч, на території пасажирського депо, розташовано медпункт, який, згідно з угодою між підприємствами, обслуговує і представників «Укррефтрансу».  
- Сьогодні, звісно, вистачає проблем, - ділиться Руслан Крупко. – Ми бачимо зниження виробництва по всій залізниці, адже багато було «зав’язано» на донецькому і луганському регіонах, тепер ці зв’язки рвуться «по-живому». Зношується, а не оновлюється рухомий склад – остання рефрижераторна секція, наприклад, була вироблена в 1991 році, а термін її служби – 25 років. От і рахуйте…
Керівник Синельниківської дільниці знає, про що говорить. Адже на залізниці він – ще від того часу, як у 90-х роках прийшов сюди слюсарем з ремонту рухомого складу. Закінчивши ДІІТ, працював інженером-енергетиком, головним механіком, відповідав за охорону праці, згодом став заступником начальника, а потім – і начальником підприємства.
А ще нас зацікавив сам кабінет керівника. Багатьом у це важко повірити, але Руслан Крупко спілкується з людьми не на фоні портрета чергового президента! За його спиною – вічний Кобзар та два прапори: державний та Укрзалізниці. Оце, мабуть, і є справжній щирий, а не доведений зверху, патріотизм.
Оксана ЛЕНДА.