Газету «Берег надій» читаю систематично. І хоч не вмію писати так, як це роблять журналісти, все ж постараюсь викласти свої думки, щоб було зрозуміло.
Мешкаємо ми на вулиці Миру в районі магазину АТБ. Місце, скажемо прямо, найлюдніше в нашому місті через велику кількість торговельних підприємств. Інколи думаю: хоч би якийсь розважальний заклад тут відкрився для молодих людей. Ні, не забігайлівка, а щось на зразок клубу. Колись планувалося збудувати, але ті плани «канули в Лєту».
Отже, практично центр міста перемістився сюди, а з ним і проблеми. Причому, виникли вони з відома наших можновладців і продовжують псувати людям життя і настрій.
Розпочну все по порядку. «Золоте» лото, а точніше гральні автомати, діяли тут тривалий час, і досить таки успішно. Пригадую таку сцену: з дверей цього «закладу» вискочила жінка в сльозах. Видно, з розпачу мені, незнайомій людині, поскаржилася, що чоловік програв всю зарплату, а вдома двоє дітей, до того ж і сама господиня не працює.
Ми, жителі прилеглих будинків, довго добивалися, аби прибрали те, для когось дійсно «золоте» лото, а для окремих родин – справжню біду. І до прокуратури зверталися, і до міліції, і до суду. Врешті добилися: лото закрили. Однак даремно ви думаєте, що воно не працює. Кілька разів ми, гуляючи перед сном пізно ввечері, спостерігали, як якісь непевні особи туди заходять. Про те, що там щось відбувається, свідчить ліхтар, котрий горить вночі. І напис зберігся «Відкрито». Хотілося б знати: кому належить це приміщення чи хоч хто його орендує. Громада міста має на це право.
Притчею во язицех став салон краси, котрий приліпився до будинку №3 по вул. Миру. Хоча якби приліпився, а то між стінами відстань десь 20-30 см. Стіна будинку №3 давно вимагала ремонту, там обсипалася штукатурка на міжпанельних з’єднаннях. Причому так, що ось-ось наскрізь світитиметься. Як же тепер її ремонтувати? А коли власники квартир забажають утеплити стіну зовні, як це зробити? Оте покриття чималої щілини нічого не допоможе. Це розуміють і можновладці, і архітектор міста, котрий, мабуть, підписав дозвіл на будівництво «салону краси» і сам не бачив, що підписує. До речі, на тому салоні висить оголошення: «Оренда». Правда, відкрився магазин під назвою «Марафет». Може, там дійсно продається марафет?
Отже, наступне запитання: як мешканцям будинку №3 ремонтувати стіну і утепляти свої квартири?
Мабуть, теж не без відома влади позаминулого року побіля вже вищеназваного «салону краси» та тротуару з’явився фундамент. Перезимував. А потім читаю у вашій газеті, що пані (чи пан?) Солонина просить дозволу спорудити приміщення. Сесія дозволу не дала, про що писала газета. Правда, міський голова Дмитро Зражевський висловив невдоволення, мовляв, нам треба підтримувати розвиток дрібного підприємництва. Може, це й стало дозволом до того, що ту забігайлівку під назвою «Слива» все ж збудували, чим викликали невдоволення мешканців будинків №№ 1,2,3. Зараз поясню, чому.
Зрозуміло, який ефект має вживання пива. А саме цей напій, також вино, горілка на розлив продається тут всім бажаючим. Отже, під’їзди будинків перетворюються на туалети. Правда, про людське око туалет тут прибудували, причому вирубали асфальт, щоб прокласти трубу до каналізаційного люку. Доріжку після цього так і не заасфальтували, і тепер там утворюється яма, яка все збільшується.
То я знову про туалет. Він завжди під замком, отже, бажаючі скористатися його послугами (а таких, вірте, чимало) змушені на очах дорослих і дітей справляти свої природні потреби під спорудою та туалетом. Про те, що є туалет, ніхто не знає, бо в залі немає оголошення, що ключ від нього знаходиться в бармена. Окремі  особи не соромляться «підмочувати» під’їзди будинків, адже вдень і ввечері вони не всі зачинені.
Взагалі та «Слива» наробила й іншого лиха. Всі бажаючі скористатися послугами забігайлівки ставлять автомобілі тут же, поряд, під стовпом, отже, вийти перехожому до «зебри» неможливо. Зараз там грязь по коліна, влітку пилу стовп. На прохання людей поставити якийсь знак, щоб машини не ставили побіля «Сливи», працівники відповідають, що вони хазяїнові за оренду приміщення платять чималі кошти, то хай він і ставить. Невже це все не бачать відповідні служби нашого міста, яких утримують платники податків?
І це ще не все. Біля задньої стінки «Сливи» та побіля паркану, який чомусь не прибирається від того «салону», спритні діячі влаштували свою стоянку, завізши із залізниці відходи. І це при тому, що тут поряд добрячий «рукав» спеціально для автомобілів. Однак вони чхати на це хотіли. Що хочемо, те й робимо, і ніхто нам не вказівка. Тепер там, де росла газонна трава, де гралися діти, - каміння. І ніхто цього не бачить? Хотілося б, щоб можновладці повідомили, де посадили десяток дерев замість тих, що були вирубані для будівництва «салону». Адже про це теж повідомлялося в газеті, яку ми читаємо уважно. А ще нехай дадуть відповідь синельниківцям, хто і яке покарання поніс за оту гору сміття (набереться кілька самоскидів – не менше), що під залізним парканом, який огороджує частину території збоку магазину АТБ. Чи міський голова та його заступники не бачать цього?
Знову повернусь до необхідності туалетів в районі того ж АТБ. Вже не один раз порушувалося це питання на сторінках вашої газети. Однак можновладці затуляють вуха та очі на цю проблему. Правда, туалет є там, де знаходиться група кіосків побіля магазину АТБ, однак він зачинений на замок і користуються ним тільки працівники торгових точок. Всі ж інші, коли «припече», біжать до балки чи просто справляють свої потреби на очах всіх, хто йде чи їде. Невже так і в Європі, куди ми пнемося з усіх сил? Невже не відають про це наші вищі керівники міста?
Не один раз ми порушували питання щодо встановлення знаків, які б забороняли всілякому транспорту їздити попід будинками, адже поруч дорога, причому рівна, без ям. А наші під’їзні шляхи розбиті вщент. Ми всіляко намагалися перепинити шлях тим спритникам. Однак всі перепони прибрали, мовляв, незаконно. А законно розбивати дороги, які не ремонтувалися сорок років і ще скільки не лагодитимуться, бо грошей у міській казні, як завжди, немає й не буде. А вихід із становища не вимагає грошей. Просто заборонити їздити і ніяких коштів не потрібно.
Ніяка криза в країні не позбавляє місцевих керівників обов’язку виконувати свою роботу, яка має бути спрямована на поліпшення нашого життя.
За дорученням мешканців мікрорайону написала листа
В. МІРОШНИК.