22 січня у нашому місті відбулося урочисте відкриття музею бойової та трудової слави Синельниківського залізничного вузла на базі Синельниківського пасажирського вагонного депо.
Музей – це скарбниця дорогоцінних знань про історію нашої країни, того куточка, де ми народилися і живемо. У виставковій залі ми маємо змогу перегорнути сторінки історії формування міста Синельникового, пройти стежками грудневої революції 1905 року. Усі матеріали музею, стенди, експонати допомагають нашим сучасникам перенестися в далекі часи й зрозуміти всю велич простого народу.
Раніше у 2005 році була створена лише музейна кімната, тоді ініціатором та нат-хненником створення музею виступив Дмитро Зражевський, який працював на посаді керівника пасажирського вагонного депо. Також вагомий внесок внесли і працівники під керівництвом Сергія Кебала. Вони виконали усі ремонтні роботи в приміщенні, стенди, меблі. Усі люди, які цікавляться історією, надавали матеріали, після чого їх систематизували. І зараз ми можемо побачити експозиції про історію підприємства, про ветеранів Великої Вітчизняної війни та про перетворення від Рефрижераторного депо до пасажирського.
Ось і починається наша з вами маленька екскурсія. Спочатку можемо побачити мапу, на якій навіть ще й немає нашого міста (1765 р.). Проходячи трішки далі, ми спостерігаємо стенд, де є величезна кількість фотографій. Ось на одній ми впізнаємо нашу вузлову поліклініку, де у 1895 році знаходилася церковна школа. На іншій – паровоз ІС 20-16, який у 1937 році виграв Гран-прі на Паризькій виставці. А на столі, недалеко від стенду, стоїть патефон 1935 року. Він знаходився у санітарному потязі і тільки уявіть собі: він і досі працює!
Окреме місце займають столи, присвячені грудневій революції 1905 року. Тут знаходиться документ, де можна прочитати увесь судовий процес. Його музею надіслали із міста Санкт-Петербурга. У той далекий рік стратили дев’ять чоловік, з них - троє були із міста Синельникове.
Далі ідуть стенди з подарунками нашій залізниці. Це різноманітні поштові картки. Недалеко від них знаходиться книга пам’яті, де можна побачити керівників за час всього існування залізниці. Потім – книга, де змальовані цілі династії, які працювали.
Особливу увагу привертає макет Синельниківського пасажирського вагонного депо, який виконав Віталій Низький. Він зроблений у масштабі 1:500 і повністю відповідає сучасності. Це і адміністративне приміщення, і ремонтні цехи, навіть дерева можна побачити.
В окремій частині музею знаходиться клуб „Муліне” під керівництвом Катерини Іванющенко. Тут ми спостерігаємо роботи, приурочені до 200-річчя Тараса Шевченка, різноманітні рушники, картини, скатертини. З першого погляду і не зрозуміло: намальовані чи вишиті полотна. А яка гарна кімната виконана в українському стилі! Ось розмальована піч, а біля неї знаходиться лава. Це все зроблене руками звичайних працівників пасажирського депо. Так, піч виготовив Дмитро Латиш, розмалювала її петриківським розписом – Марина Григоренко, а меблі - Андрій Синягін. Недалеко від лави знаходиться ціла колекція весільних рушників. Кожен рушник зроблений у своїй техніці. Є навіть такі, що малюнок зовсім однаковий з обох сторін.
Можна дуже довго розповідати про цей музей. Але це ніщо у порівнянні з тим, коли побачиш це все на власні очі. Тому усі бажаючі, які хочуть дізнатися більше, прожити всі події, можуть відвідати цю скарбницю історії, яка працює у робочі дні з 8.00 – до 17.00. І ви з трепетом та цікавістю, затамувавши подих, будете слухати цікаву розповідь про наш рідний край. Тому що лише той народ має майбутнє, який знає свою історію, пам’ятає своїх героїв.
Євгенія ЛЕБІДЬ.
|
