Корівка на селянському подвір’ї здавна вважалась годувальницею. Вона допомагала рятуватись під час неврожайних років та штучного голодомору, вижити у тяжкі воєнні роки, стала чи не єдиною статтею доходу після розвалу колгоспів. Саме вони - Зорьки, Красуні, Майки, Лисухи, Берізки – і сьогодні є фінансовою опорою багатьох сільських сімей. Бо іншої роботи, передусім для  жінок, практично немає, адже для перерахунку господарств Синельниківщини, де розвивають тваринницьку галузь, забагато пальців навіть однієї руки.

Але сьогодні склалась така ситуація, що тримати корів стало невигідно через ціну на молоко. Вона і раніше мало задовольняла молочниць, оскільки рідко коли перевищувала вартість газованої води. Сьогодні ж її просто уже ні з чим порівнювати, бо вона знизилась до 2,8 гривень за літр!
Як альтернатива оптовим закупівельникам – базар – теж не рятує, бо через низьку купівельну спроможність населення спродатись швидко господиням не вдається, а довго тримати продукцію під таким палючим сонцем також не можна. До того ж, щоб просто доїхати до ринку потрібно хоча б 5 літрів бензину, який вартує 35-ти літрам молока!?..
Який же вихід є у людей? Де-хто намагається створити сімейні ферми та заготівельні кооперативи, щоб продавати якісне молоко напряму молокозаводам. Один з таких кооперативів, про який  неодноразово розповідали селянам голова райради Юрій Мартиненко та начальник райсільгоспуправління Микола Малюков, існує в Покровці. І ось минулого тижня жителі села Водяне Старовишневецької сільської ради наважились нарешті їхати за досвідом до сусідів.
Громада делегувала Руслану Насібову, Галину Чудик, Оксану Писарчук, Світлану Подкопаєву та Анатолія Сітака, які разом з Миколою Малюковим відвідали кооперативну навчальну ферму сільськогосподарського підприємства „Молочарське” у селі Новоолександрівка Покро-вського району кооперативного об’єднання „Господар”.    
Вона, звичайно, вразила присутніх своєю технологічністю та передовими технологіями. По суті – це маленька копія нашого „Агро-Союзу”, де допомогу надають канадські фермери-волонтери.
Керівник підприємства Олексій Захарчук зазначив:
- Метою таких об’єднань є розбудова, становлення та демонстрація найкращих методів у галузі тваринництва та виробництва високоякісного молока й навчання членів кооперативного об’єднання, збільшення прибутків членів кооперативів шляхом вдосконалених методів господарювання  та доступу до обладнання Об’єднання кооперативів.
Однак такий рівень ферм для наших водянців поки що непосильний, адже грантівських грошей з Канади чи Франції зараз не обіцяють. Тому всі надії були на знайомство з сімейною фермою родини Куриленків. Але і вона не стала дороговказом як тим же, що збудована на благодійні кошти, так і умовами утримання худоби.
- Нам тут говорять, що корова – це фабрика для виробництва молока, а я звикла, що корівка  - це член сім’ї. Тому я не можу тримати її постійно на ціпку з прив’язаним до стелі хвостом, - прокоментувала побачене Руслана Насібова.
Та остаточне розчарування на обличчях синельниківців побачили на кооперативному  молокопункті, коли прозвучала закупівельна ціна молока: охолоджене вищої якості по 3,2 гривні (з яких 10 копійок іде на утримання молокопункту) з можливою доплатою по 10 копійок за жироодиницю в тому випадку, якщо продукція на молокозаводі буде прийнята вищим сортом. По кінці року можливі також доплати, коли діяльність кооперативу виявиться прибутковою.
Решта ж молока, так зване відрове, приймається по тих же 2,8 гривні, бо вважається неякісним.
- Чому тоді його приймають на молокозавод, якщо воно не якісне..., – дивувались приватні господарі, але відповіді їм так ніхто і не дав.
І все ж вважати поїздку зовсім невдалою не можна, адже водянці почули й корисну для себе інформацію. Полягає вона у можливості створення об’єднання приватних виробників молока, для якого фірма „Данон” може надати холодильне обладнання. А це уже інша якість продукції і інша ціна.
Станіслав ТКАЧОВ.