Президенту України П.О. Порошенку,

Прем’єр-міністру України А.П. Яценюку,

Голові Верховної Ради України В.Б. Гройсману,

народному депутату України Д.А. Ярошу

Шановні наші лідери!

Звернутись до вас змушує той відчай, який наростає в наших сім’ях  з кожним спливаючим днем до 1 квітня. Саме з цієї дати над нами піднімається газова сокира, яка з безжалісністю лютого ката опуститься на сімейні бюджети і спустошить їх як монголо-татарська орда. І це не жарт з приводу всесвітнього Дня сміху, а гірка реальність. Бо саме сільських жителів підвищення тарифів ставить у найневигідніше становище. І ось чому.
У селі, як ви знаєте, абсолютна більшість населення живе у приватних будинках. Розташовані вони на семи вітрах, бо не можуть сховатись за міськими хмарочосами, а тому всі заходи по утепленню дають дуже незначну економію. В результаті  навіть при жорсткій економії для опалення домівок аж ніяк неможливо вкластись у запропонований чиновниками так званий пільговий місячний ліміт у 200 кубів газу. „Так званий” тому, що навіть він непосильний багатьом сільським мешканцям, серед яких більшість людей похилого віку з пенсією 1100-1300 гривень.  
Що ж до молодих сімей, то після розвалу колгоспів робочі місця на селі значно скоротились і для більшості з них єдиним джерелом існування стало підсобне господарство. На його утримання також доводиться витрачати більше енергоносіїв, які зовсім не знайомі для міських жителів. В результаті середньостатистична сільська сім’я на Синельниківщині витрачає в середньому до 4-х тисяч кубічних метрів газу. Не важко підрахувати, що річна сплата за голубе паливо складе 24480 гривень. Скільки ж це потрібно надоїти молока та продати його по 3,2 гривні за літр? Сім з половиною тонн!!! Скажіть, це реально і еквівалентно?
До речі, як довго ще може тривати знущання над селянською працею, коли все навколо подорожчало в рази, а закупівельна ціна молока залишається незмінною десятки років? Чи в нашій країні діти недостойні пити якісне молоко, чи просто нікому немає діла до здирництва переробників? Але це так, ліричний відступ про наболіле.
Повертаючись до теми газу, нам можете заперечити – оформляйте субсидію. Однак, навіть незважаючи на задекларовану урядом спрощену процедуру її отримання, вона залишається недоступною для більшості сільських сімей. Адже практично кожна з них має земельний пай, який обраховується значними коштами в сумі сімейного доходу. Тому субсидія або не призначається, або має мізерний розмір, який не дозволяє прожити. Хоча реально орендна плата за пай значно менша від тієї суми доходу, яку нараховують управління соціального захисту населення. В результаті земельні паї не тільки не допомагають селянам вижити, а навпаки - тягнуть на дно.
Іще просимо вас, шановні наші лідери, пояснити нам, звідки беруться такі ціни на газ. Адже з наступного місяця Україна купуватиме російський газ по 250 доларів за тисячу кубометрів. При курсі долара 22,5 це складає 5625 гривень за тисячу кубометрів газу. Населенню ж пропонують платити по 7200 гривень, що на 70 доларів вище закупівельної ціни. Ще цікавіше з виробничими об’єктами, за які уже з березня фермери сплачують  по 11500 гривень за тисячу кубометрів. Різниця складає аж 260 доларів. Торік така ситуація була зрозуміла, бо ця різниця перекривала пільговий газ для населення. А у чиїх кишенях осідає ця різниця сьогодні?
То який же вихід має сільський житель? Переселятись у менше житло? Так його на селі немає. Перейти на альтернативні системи опалення, так для цього у людей немає коштів. Кинути все, продати хату і переїхати до міської квартири. Але вартості сільського житла вистачить лише на сплату нотаріальних дій то його переоформлення.
З усього вищесказаного випливає лише один висновок – такий принцип підвищення ціни газу для населення є неприпустимим, веде до повного зубожіння і розорення сільських трудівників, тому  потребує негайного перегляду і корегування. В противному випадку люди опиняться за межею виживання і їм уже буде нічого втрачати.