Проблеми профтехосвіти останнім часом, як кажуть, на слуху. А раптове «перекидання» фінансування з державного бюджету на місцеві, а потім таке ж термінове повернення назад, на державний, взагалі схвилювало батьків і учнів, всю громадськість, породивши безліч чуток.

Щоб заспокоїти односельців і всесторонньо ознайомити з функціонуванням профтехосвіти в районі, директор Шев’якінського ПТУ-74 Олександр Миронець запросив фермерів, керівників підприємств і установ району, представників владних структур на власні очі побачити, що училище живе повноцінним життям, виховує справжніх майстрів своєї справи, розвивається і сягає нових висот.
Спочатку запрошені оглянули кабінети збудованого в 1977 році триповерхового навчального корпусу, побували на заняттях, завітали до бібліотеки і навіть отримали нагоду обговорити свої проблеми з професійним психологом. У підвальному приміщенні адміністрація училища облаштувала тир.
- Ми могли б навіть організувати військово-патріо-тичний табір на нашій базі, в районі є демобілізовані воїни, які могли б працювати з хлопцями. На жаль, це неможливо через відсутність законодавчої бази і, звісно, фінансування, - каже Олександр Миронець.
Гості побували на навчальному полігоні, де оволодівають тонкощами водійської майстерності майбутні трактористи-машиністи сільськогосподарського (лісо-господарського) виробництва та водії автотранспортних засобів всіх категорій. Для навчання та практичної роботи тут завжди «у повній бойовій готовності» 22 трактори, 8 сівалок, 4 комбайни, 14 автомобілів. Ділянки училища складають 390,5 га землі, в тому числі – 338 га орної. Приємно зазначити, що слушною нагодою для демонстрації якості навчання стала перемога Олега Козака (до речі, вихованця другого корпусу училища, яким віднедавна є колишній Миролюбівський аграрний професійний ліцей) в обласному конкурсі орачів та третє місце у Всеукраїнському змаганні.
Навчальна тваринницька ферма нагадувала міні-зоопарк, адже тут під першими теплими променями сонця весело вистрибували маленькі поросятка та ягнятка, довірливо тягнулися до людей корови та телята, незалежно й велично ходили страуси, а неподалік від них гоготіли гуси. Є й власна пасіка.
- Ми сьогодні теж маємо 5 баранчиків, а незабаром вів-чарство до нас переміститься по-вністю, цієї весни до нашого училища перевезуть близько 50 тварин. Крім того, сьогодні в нас є 15 гусей, плануємо розширятися, облаштовувати інкубатор, - зазначила керівник Миролюбівського корпусу Інна Савельєва.
Далі шлях пролягав до кузні, де справжній майстер Микола Дегтяр демонстрував вироби, що створюють учні власними руками. І просто зачаровував контраст між таким, здавалося б, «важким» ремеслом і витонченістю підсвічників або підставок для квітів.
Ми побували у спортзалі та на відкритому спортмайданчику, де в цей час панувала швидкість та азарт – йшло заняття секції картингу, яку веде викладач профтехциклу Руслан Сухолуцький.
- Ми зберегли ще досаафівські машини 1983-го року, - каже Руслан Миколайович. – Могли б і самі зібрати, втім, необхідні заводські рами.
З фізкультурою й спортом в училищі взагалі дружать – є два футбольних поля, працюють секції тенісу, волейболу й баскетболу, боксу та бодібілдингу, а дівчата, звісно, віддають перевагу фітнесу.
Завітали й до гуртожитку, де в залежності від сезону проживають від 80 до 120 чоловік, в тому числі 14 сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Охайні кімнати, кухня й пральня, кімнати гігієни, відпочинку, гостьова… Все чистеньке, зі смаком оформлене. До речі, у холі можна побачити красу, створену руками учнів – це і різноманітні поробки, торти, і навіть елементи святкового сервірування. Тут же привітно посміхалися чарівні кухарчуки, адже, крім майстрів водіння, училище готує кухарів та кондитерів. А ще - операторів комп’ютерного набору, конторських (офісних) службовців (бухгалтерія), слю-сарів-ремонтників.
Для обговорення всього побаченого та перспектив розвитку профтехосвіти в районі після такої насиченої оглядової програми зібралися в актовій залі. Про проблеми, які слід вирішувати терміново, говорили Олександр Миронець, начальник Васильківського райвідділу освіти Олег Прогонний, директор центру зайнятості Ірина Куценко. Дуже чітко розставив акценти у своєму виступі директор навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Дніпропетровській області Віктор Василиненко. Зокрема, він наголосив на тому, що в собівартості утримання одного учня (в ПТУ-74 ця цифра становить 20,5 тис. грн. при середньообласному показнику 19 тис.) дуже мало витрат саме на профосвіту, адже дуже велика питома вага тут енергоносіїв та інших схожих витрат.
Цікаво було дізнатися думку з приводу побаченого голови СФГ «Павлівське» Олександра Гусака, який говорив, зокрема, про недостатню матеріальну базу училища.
- Раніше перший Т-150, К-700 або Дон-1500 з’являлися саме в училищі, а сьогодні директор приводить до мене своїх учнів подивитися на нову сучасну техніку. Втім, як і раніше, я завжди підтримуватиму цей навчальний заклад, адже справою честі і боргу перед минулим та прийдешнім вважаю зберегти арку при в’їзді на нашу територію, надпис на якій вже багато років об’єднує в єдине ціле три назви: СФГ «Павлівське», Павлівська сільська рада та Шев’якінське профтехучилище. Саме цю єдність ми й повинні зберегти попри всі реформування.
Цей день провів в училищі й голова одного з найміцніших передових господарств Васильківщини «Україна-2000», депутат обласної ради Віктор Дубовик. На його думку, як профтехосвіта, так і сільське господарство підпали «під гребінку» тотальної нестачі фінансів, адже поки з держбюджету виділялись гроші, ніхто й не звертав уваги на проблеми профтехосвіти.
- Треба думати про зменшення витрат, встановлення економічних опалювальних котлів. Одним з головних завдань в першу чергу для себе як для депутата, я бачу захист земель училища. Адже сьогодні, коли все більше точаться розмови про можливий майбутній продаж українського чорнозему, вони є дуже ласим шматком. І ще хочу зазначити, що в обласному бюджеті, на жаль, не передбачено достатньо грошей на сільськогосподарські потреби, не працюють програми  меліорації, підвищення родючості грунту тощо.
Головним же, переконаний Віктор Дубовик, для училища є те, що в нього вкладено душу, що з нього вийшли у велике життя 45 тисяч юнаків та дівчат. До речі, як згадує Віктор Анатолійович, з 13 хлопців, з якими він навчався в одному класі, 9 закінчили саме Шев’якінське ПТУ. І саме для майбутніх поколінь учнів депутат, який до того ж є головою спілки товаровиробників району, від імені Васильківських аграріїв вручив училищу кілька одиниць різноманітної побутової техніки.
Училище також отримало футбольні м’ячі від сільських та селищних голів району. Ще одним подарунком став виступ представника НВФГ «Маїс», який повідомив про те, що фірма на безоплатній основі надає гібриди кукурудзи на 10 гектарних норм, натомість хоче обов’язково дізнатися про результати вирощування.
- На мій погляд, Шев’якінське училище сьогодні має приблизну таку ж базу, яку Миро-любівське мало у 80-х роках минулого століття. Різниця в тому, що ми втратили, а васильківці зуміли зберегти. Та й спонсорські кошти використовують дуже вміло й раціонально, адже державних вкладень в матеріальну базу я не бачу останніх років 20. І ще один великий плюс – тут не змінювалися один за одним директори, як це, на жаль, сталося з ПТУ-73. Все ж таки, коли є один вмілий господар – це багато значить! – поділився враженням Миролюбівський сільський голова Анатолій Варава.
Оксана ЛЕНДА.
Васильківський район.