Як ми уже повідомляли, напередодні Нового року у селі Павлівка Васильківського району сталась знакова подія – за ініціативи колективу С(Ф)Г „Павлівське” з нагоди 105-ти річчя з дня народження першого голови колгоспу Іллі Стратоновича Малишка йому встановлено пам’ятник.

Чим же заслужила таку шану людина, яка народилась у простій селянській сім’ї, виросла і пропрацювала все життя на рідній землі? Відповідь земляки давали одну – своїми справами, які лишив по собі, котрі і сьогодні служать людям багато років навіть після того, як не стало його на цім світі.
Про життєвий шлях цієї людини під час урочистого мітингу з нагоди відкриття пам’ятника розповіла Павлівський сільський голова Валентина Горобець. Народився Ілля Стратонович 18 грудня 1910 року у незаможній селянській родині, закінчив чотири класи Павлівської земської школи. І вчитись би хлопцю далі, адже виявляв неабиякі здібності до наук. Та тільки не мала сім’я коштів на це, тому довелось юнаку взятись за роботу, допомагаючи вижити рідним. Революційні роки, три голоди, другу світову війну – все пройшов Ілля Малишко. Боронячи Батьківщину від фашистів, отримав три поранення, після останнього тяжкого в ногу був комісований і повернувся у 1944 році в рідне село. Навколо розруха, наслідки окупації, все тримається на жіночих плечах. Кому ж, як не фронтовику, очолити відбудову? Іллю Стратоновича обирають головою колгоспу „Двадцятиріччя Жовтня” у селі Перепеляче, а після укрупнення господарств у 1948 році очолює колгосп ім. Свердлова, навколо якого об’єднуються сусідні колективи. З того часу незмінний голова аж до 1974 року, коли через тяжку хворобу – наслідки фронтових ран – змушений був залишити посаду.
Самовіддана праця Іллі Стратоновича була відзначена орденами Леніна та „Знак Пошани”, медалями, грамотами, на його честь названа вулиця.    
За час його головування була збудована практично вся інфраструктура села та виробничі об’єкти: ферми, тракторна бригада, тік, склади, сільський водогін, школа, будинок культури, садочок, третина усіх будинків Павлівки. Та найголовніша заслуга легендарного голови колгоспу полягає в тому, що він виховав цілу плеяду спеціалістів, справжніх хліборобів, серед яких професор академік Національної Академії Аграрних Наук України О.А. Бабич, та  передав справу не менш достойному керівнику Григорію Івановичу Сорочинському, який ще 25 років вів колгосп до нових здобутків. І навіть в часи розвалу Союзу тут змогли вистояти та обрати керівника нової формації і передових поглядів – Олександра Васильовича  Гусака, який продовжує справу знаменитих павлівців.
Про це говорив заступник голови Павлівської ветеранської організації Григорій Федорович Бадун. Він пригадав кілька епізодів з життя Іллі Малишка і назвав його головну рису – батьківське ставлення до дітей та стариків.
- Саме таким людям мають з’являтись пам’ятники на нашій землі, - підсумував все сказане земляками нинішній керівник підприємства-правонаступника колгоспу Олександр Гусак. – Вони прославляли наш край і на їхньому патріотизмі, любові до рідної землі повинні виховуватись наступні покоління.  
Після цих слів опустилось біле полотно з пам’ятника Іллі Стратоновичу і його погляд немов знову полинув у сільську далечінь, тільки уже увіковічений у граніті. В цьому прихована велика таємниця життя.
До підніжжя пам’ятника як данина вдячності лягли квіти від доньки Зої Іллівни, нинішніх та колишніх керівників району, колективу господарства, учнів місцевої школи, земляків.
Нас кликав хліб на добре,
                                           чесне  діло
До братнього, трудящого
                                                 коша.
Ми в нім шануємо не тільки
                                                      тіло,
У нім народна світиться душа.
Станіслав ТКАЧОВ.
На фото: фрагменти відкриття пам’ятника.