За весь час існування села тут процвітала комуністично-ленінська ідеологія і  пропаганда. Село було засновано на більшовицьких засадах. Про православну віру, Бога, церковні свята, українські традиції і культуру не те що говорити, але і думати не можна було. Але, як говорив давній учитель церкви Тертуліан, «душа по природі християнка», то і душі жителів села прагнули до іншого. Прагнули до свого Творця, до Бога, до Вічного.
В 2003 році було вирішено сільською громадою заснувати в селі православну парафію на честь 12-ти апостолів, на що і було отримано благословення правлячого архієрея. Становлення храму проходить дуже важко, тому що більшість місцевих жителів з засторогою відносяться до віри. Це перш за все тому, що вони виховані «без Бога», а з іншої сторони, тому що у нас багато сект на Синельниківщині, які зомбують людей на вулицях, для своєї власної вигоди. Але, по словах святого апостола Павла, «коли примножився грiх, стало бiльше благодатi», то Господь проявляє особливу свою милість до цього храму і села. У ці важкі часи для нашої  української держави, Він нам послав людей, які розуміють, що «без Бога не до порога», без відродження православ’я, духовності і християнських цінностей не буде відродження нації. Як кажуть в народі, «з миру по нитці, то й бідному сорочка», так і нам у реставрації храму допомагає багато різних людей, більшості з яких ми не знаємо навіть імена. Тому що вони поступають за словами священного письма «А ти, коли вчиняєш милостиню, нехай ліва рука твоя не відає, що вчиняє права, щоб милостиня твоя була таємною; і Отець твій, що бачить утаємничене, віддасть тобі явно». Ми сердечно всім вдячні і завжди будемо молитися за них, скільки буде існувати храм. За  будівничих і жертводавців молитви підносяться на кожному богослужінні. А Господь і святі 12 апостолів, які є покровителями нашого села і храму, віддячать їм у сто разів, і в цьому, і майбутньому віці.
9 червня митрополитом Дніпропетровським і Павлоградським Ірінеєм були освячені для нашого храму 5 дзвонів, 3 золоті куполи і 3 золоті накупольні хрести.
Дзвін – це голос церкви. В давнину говорили, якщо дзвонять дзвони, то місто чи село живе, а якщо немає їх, то воно загинуло. І ми надіємося, що ці дзвони пробудять наш народ від духовного сну, пробудять його совість, пробудять його віру, і він оживе. Люди навернуться до Бога і Господь змилується над нашою землею і закінчаться кровопролиття.
Церковний дзвін служить для того, щоб:
1. Скликати віруючих на богослужіння (благовіст і тридзвін).
2. Виражати торжество Церкви та її Богослужінь (тридзвін).
3. Сповіщати відсутнім у храмі про час звершення особливо важливих частин Богослужіння       (благовіст).
4. Проводжати людину в «останню дорогу» (перебір).
В давнину також  дзвонами скликався народ на віче. Дзвоном вказували шлях тим подорожнім, хто заблукав. Дзвоном оповіщалася якась небезпека чи нещастя. У трагічні дні краю дзвоном закликали народ на захист Вітчизни. Ним повідомляли про перемогу і вітали переможне повернення війська.
Кожен православний храм завжди увінчується хрестами. І для віруючих людей є важливим та трепетним той день, коли ці хрести освячуються.  Про значення хреста можна говорити багато. Ми надіємось, що коли вони засяють на верхівках храму, то ті, хто їх буде бачити, перемінять своє ставлення до життя, будуть думати не тільки про себе і своє сьогодення, а й про інших і вічне життя, яке Ісус Христос відкрив людям через страждання на хресті. Тому що хрест  це перемога над дияволом, хрест – перемога добра над злом. Хрест – це мир, бо через хрест людина примирилася з Богом.
Насамкінець настоятель храму 12-ти апостолів протоієрей Петро з прихожанами приносить подяку всещедрому Богу за Його милість, і всім тим, хто брав участь в цій історичній події, і тим, хто ще тільки має намір нам допомогти, тому що роботи ще дуже багато. Пам’ятайте слова Єфрема Сиріна: «Доброю справою є будівництво школи, бо в ній навчаються люди; доброю справою є будівництво приюту, тому що подорожуючі знаходять тут відпочинок; доброю справою є будівництво лікарні, адже хворі отримують в ній полегшення від хвороб. Але Богоугодною справою є будівництво церкви, тому що церква - це і школа, і приют, і лікарня».

Петро ГОРЗОВ, настоятель храму 12-ти апостолів.