Нагадаємо, що 20 лютого до України прибув літак з евакуйованими громадянами, які перебували в китайському місті Ухань – вогнищі спалаху коронавірусу. На борту перебували 45 громадян України та 27 іноземців, а також екіпаж і супроводжуючі лікарі. За даними української влади, усі – здорові. Втім, впродовж 14 днів вони перебуватимуть на обсервації в закритому медичному центрі Національної гвардії у Нових Санжарах.
У селищі спалахнули протести й сутички з правоохоронцями. За даними поліції, дев’ять правоохоронців зазнали травм. Також до медиків звернулася одна цивільна особа. Упродовж дня поліцейські затримали 24 людини. Попри заворушення, автобуси з евакуйованими з Китаю громадянами змогли заїхати на територію селища. 
Такі офіційні повідомлення щодо цієї події. Сьогодні, коли вщухла перша «гарячка», виникає питання: як і чому це могло статися, невже ми, українці, настільки втратили людське обличчя? Чи все ж таки справа не лише в світогляді і людських цінностях пересічних українців, а й у політиці? Адже більшість затриманих протестувальників у Нових Санжарах не є місцевими жителями, що підтвердив прес-секретар полтавської поліції Юрій Сулаєв. За його словами, у сутичках брали участь люди, які прибули на машинах з номерами з інших областей, і 16 з 24-ох затриманих були немісцевими.
Якщо поринути у минулі роки, то можна згадати і протести проти відкриття центру для біженців у Яготині, виїзного паліативного відділення у Франківську, будівництва центру «Дача» для онкохворих дітей, протест проти клініки, у якій мають обслуговуватися ВІЛ-позитивні у Чернігові…
Ми хочемо запитати у вас, шановні читачі, як ви оцінюєте те, що сталося на Полтавщині? Чи вважаєте це загальною хворобою українського суспільства, егоїзмом, байдужістю до інших? Чи справа все ж у політиці та інформаційній неосвіченості?