Навесні ми розповідали, як фермери намагаються диверсифікувати своє виробництво і розвивають несправедливо забуті чи й зовсім нові галузі для нашого регіону. Тоді у селі Ягідному Новомосковського району Олександр Малєта демонстрував овочеву ділянку, на якій минулого тижня наші керівники сільгосппідприємств уже могли скуштувати помідори, помилуватись картоплею, морквою, капустою.
- От тільки огірками цього року похвалитись не можемо, - з прикрістю в голосі констатував Олександр Борисович. – Зате порадувала цукрова кукурудза, якою з задоволенням ласували дніпропетровчани.
Хоча спочатку були великі побоювання, що виникнуть проблеми з реалізацією через відсутність руху росіян на Крим, для яких на трасі облаштовували торгові точки. Та з’ясувалось, що мешканці Дніпропетровська самі з задоволенням купували до свого столу смачні голландські початки. А при густоті рослин 50 тисяч на гектар навіть при мінімальній ціні в 2 гривні з гектара можна мати 100 тисяч гривень виручки. Яка ще культура здатна з цим конкурувати?
Всю продукцію фермер продає на ринках передмістя обласного центру, де його уже добре знають покупці і заздалегідь займають чергу. На жаль, іншого варіанту реалізувати вирощене немає: перекупники платять дуже мало, а гуртових ринків та ярмарок, які неодноразово обіцяли міністри АПК, так і не створили.
Як зазначив Олександр Малєта, в овочівництві важливо правильно підібрати сорти та гібриди. Наприклад, найкращими помідорами він вважає Галілею та Енігму, які і врожайні, і гарний товарний вигляд забезпечують. Тому при професійному підході до справи два гектари овочів цілком можуть забезпечити достойне життя для сім’ї.
Немов у казкове виноградне царство потрапили ми на бригаді С(Ф)Г „Людмила” Дерезуватської сільради. Тут навіть останні скептики (якщо такі ще лишались після весняного візиту) повірили у те, що на Синельниківщині можна вирощувати виноград кращий від кримського, італійського чи французького. Та й як можна було у це не повірити при вигляді лози, буквально обліпленої бурштиново-мармуровими ягодами, одна смачніша іншої.
- З шести тисяч кущів ми зібрали уже 25 тонн відбірного десертного винограду, а ще є технічні сорти для виробництва нашого сімейного вина - розповідав ідейний натхненник і водночас різноробочий цього виноградного дива керівник підприємства Микола Чабаненко. – Реально мати 40 кілограмів з куща, але лише при крапельному зрошенні та використанні добрив.
Що ж до смакових властивостей вирощеного Миколою Миколайовичем винограду, то передати цього на шпальтах газети неможливо, а треба лиш куштувати самому. Куштувати і благословляти Бога, що дав таку родючу землю, для якої немає нічого неможливого. Тільки був би на ній справжній господар, з чим Синельниківщині пощастило.
А от Микола Чабаненко чомусь незадоволений і продовжує пошук нових сортів та технологій. Цього року в маточнику він випробував понад 50 сортів винограду, з яких лишить не більше шести.
- Виноград це не пшениця, де помилку в підборі сорту можна виправити уже наступного року. Самому ж експериментувати - так і життя може не вистачити, а у мене дуже багато планів. Тому я маю добрий зв’язок з кращими українськими селекціонерами, які надають мені найновіші сорти лози, - ділився планами на майбутнє господар.
Учасники семінару буквально засмикали його питаннями, на які він легко і з задоволенням відповідав. Бо видно, що Микола Чабаненко - людина, закохана у свою справу і професіонал, який найскладнішу у виноградарстві операцію – обрізку – робить виключно сам з агрономом господарства Олексієм Кравченком. Після спілкування з ними частина учасників семінару замовили йому саджанці і запевнили, що теж закладуть виноградники. Принаймні, біля своїх домівок.
Станіслав ТКАЧОВ.
На фото: під час семінару.