Майже одразу після створення редакції «Берег надій» передплатив газету на три адреси – собі та дітям. Протягом всього року ніхто з нас друковане видання не отримував. Відтоді і до початку 2020-го року купували вісник новин самостійно. Навіть Ася Іллівна Мариненко, яку я дуже поважаю, як і всіх інших працівників редакції, не змогла вмовити мене, тоді, на початку двотисячних,  підписатися.
І ось нарешті в грудні 2019-го року ми передплатили газету «Берег надій» та деякі інші, вирішивши, що пошта уже працює надійно. Та не так сталося, як гадалося. Ще наприкінці січня газет в наших поштових скриньках не бачили.
Все ж хотів би дізнатися, чи я не один такий, чи це випадковість, чи чимось завинив перед кимось (зважаючи на те, що телефонували на почту). Якщо причина остання, готовий публічно вибачитись і навіть компенсувати, якщо мною був нанесений матеріальний збиток.

Анатолій СОЛОМ’ЯНИЙ.
м. Синельникове. 

Від редакції: Такий лист приніс в редакцію автор особисто, не довіривши його доставку листоношам. Після втручання «Берега надій» у ситуацію, що склалася між абонентом та поштовим відділенням, доставка газет до Анатолія Солом’яного відновилася. Прямісінько в руки віддали усі номери видань, які змогли знайти за оті два місяці, що не доходили до адресата. За словами Анатолія Миколайовича, іноді ще трапляються перебої в доставці, наприклад, в позаминулу п’ятницю передплатник не отримав «Пенсіонер», але «Берег надій» носять, хоч і з затримкою в один день.