Якось стала свідком цікавої сцени. Дві собачки підійшли до столика, розташованого неподалік однієї з п’ятиповерхівок на вулиці Миру, і спокійно вляглися поруч.
- О, вже чекають на Федора Івановича. Автобус, яким він їздить на роботу, ось-ось підійде, - відзначила одна з мешканок.
І дійсно. Десь хвилин через 20 до тварин підійшов Федір Іванович. Побачивши його, собаки радо підскочили, замахали хвостами, почали лизати руки чоловікові, який дістав «ласощі» з пакету і почав частувати тварин. Як з’ясувалося, собаки добре знають графік роботи Федора Івановича і завжди чекають на нього, бо впевнені, що їм перепаде смачненького, а ще – їх погладять, скажуть добре слово. 
Мене зацікавила ця людина. Ми познайомилися. Федір Іванович Євстаф’єв, токар-універсал за спеціальністю, одним із перших приїхав із сім’єю до Синельникового, де розпочалося будівництво ресорного заводу, куди він і влаштувався. Незабаром одним із перших отримав квартиру.
Коли ресорний перестав діяти, влаштувався на одне з підприємств Дніпра. І хоч давно на пенсії, Федір Іванович ще десяток років стояв біля верстату, виточуючи надскладні деталі. Робота вимагала надзвичайного вміння, чого чоловіку не позичати.
Він завжди вмів знаходити спільну мову з тваринами – лише автобус підходив до прохідної, як до нього бігли собаки й коти, котрі тут постійно жили, бо знали, що цей дядько не залишить їх голодними. Федір Іванович знав їхні характери, уподобання і міг багато й довго розповідати друзям та колегам про тварин, відзначаючи їх розум.
Зрозуміло, не полишав без уваги й тих безхатченків, що мешкали поблизу його будинку. Автобус привозив працівників на мікрорайон приблизно в один і той же час. Федір Іванович заходив до магазину, купував курячі каркаси, бо знав, що на нього чекають.
Коли Федір Іванович виходить просто покурити, собаки теж тут як тут. Вони оточують його, кладуть голови на коліна та завмирають, щасливі.
- Я народився і виріс у селі, де, як відомо, майже у кожному дворі є домашні тварини, які були ніби членами родини. Батьки мої теж завжди любили й тримали собак і котів. А якщо хтось з дітвори поводився жорстоко з тваринами – ми зневажали таких, - розповідає Федір Іванович.
Нещодавно мій співбесідник звільнився і перебуває на відпочинку, який давно заслужив. Та все так же продовжує опікуватися тваринами, щодня даруючи їм ласощі і отримуючи взамін довіру і дружбу.

Ася МАРИНЕНКО.