Інтернет-версія газети Берег Надій

Форма входу

Логін:
Пароль:

Категорії розділу

Новини міста
Регіональні новини
В Україні
Політика
Актуально
Проблема
Погляд
Спорт
Здоров’я
Зворотній зв’язок
Кримінал
Фотофакт

Пошук

Статистика

Каталог статей

Головна » Статті » Зворотній зв’язок

Цінуймо хліб, бо він – життя

Сьогодні хочу розповісти легенду про найдорожче, що є у людства – про хліб. Назву таку він отримав від слова «хлібати», бо спочатку мав вигляд рідкої каші – кулеша. Потім якась геніальна голова додумалася пекти хліб.

У козацькій Україні був гарний звичай: не запирати хату, а на столі завжди стояв хліб та наїдки. Подорожній міг завжди зайти підкріпитись, навіть коли господаря не було вдома. 
Одного разу в козацько-селянську хату залізла змія, яка побачила, як люди шанують хліб. Коли вона лишилася з буханцем наодинці, запитала:
– Скажи, що мені треба робити, щоб люди мене любили так само сильно?
– Пройти випробування, – відповів хліб.
– Яке?
– Ось слухай: спочатку мене зарили в сиру землю, в якій страшно та холодно, втім я терпів. Коли з’явилось сонечко, почав швидко рости, а до середини літа вже мав сухе гарне колосся. Мене скосили гострою косою та почали бити ціпами.
– Ну, а далі, що далі?
– Провіяли та повезли до тих велетів, що стоять на горі, змололи та занесли до хати. Тут господарка мене заквасила та поставила у тепло: стало приємно й затишно, я почав рости. Втім мене знову почали товкти, потім  поставили у піч. Було нестерпно жарко, навколо палахкотіло полум’я. Терпів з останніх сил, думаючи, що настав мій кінець. Я помилявся. Вправні жіночі руки витягнули мене, облили холодною джерельною водою, обтерли, поклали на білий вишитий рушник, а вуста поцілували. Мені було дуже приємно, бо всі вклонялися мені, говорячи, що смачний та святий.
– Тю! – прошипіла змія. – Щоб я так терпіла? Краще житиму у болоті, – і зникла з хати.
А тепер повідаю реальність, в яку я потрапив у страшному 1947-му році. Тоді я вже був школярем 1-го класу СШ №38 (нині школа №5). І ми з моїм другом Володькою Петьком іноді ходили у с. Вільне до матусиної рідної сестри Варвари Харченко. Тітка давала нам картоплину та стакан кисляку на двох, а це вже життя. 
Ось і хочу розповісти про останній похід, який запам’ятався на все життя. Було це так. Коли ми зайшли у двір до тітки Варвари, вона нас зустріла тужінням:
– Ой, діточки мої рідненькі, забрав проклятий фінагент нашу годувальничку, нашу корівку. 
Хотіли повертатись, а тітка покликала нас до хати, зайшовши куди, ми отетеріли від побаченого. Біля печі стояла діжа (в ній заготовлялось тісто на хліб), яку оточували мої двоюрідні сестрички, котрі сиділи спинами до неї, покриті якимось дрантям. 
Виявилося все прозаїчно: тітка десь роздобула трохи борошна та змісила тісто, а воно не підходило, бо в хаті холодно було. Ось вона й посадила доньок, щоб гріли. Залучила і нас до цього процесу, та в цей час прийшов мій двоюрідний старший брат Микола і приніс в’язку куряку. У селі топили сухим кізяком або куряком, перший вже скінчився, а другий – люди визбирали. 
Тітка швидко розтопила, і тісто вмить почало рости, а потім його посадили у піч. Ми всі швидко підступилися до печі, з якої линув неймовірний запах. Невдовзі хліб був готовий. Тітка Варвара відрізала нам по скибці цієї святої їжі, а мені дала невеличку буханку і сказала:
– Не йдіть дорогою, бо вб’ють. Ідіть степом.
Що ми й зробили. Коли я зайшов до хати на Новоукраїнській вулиці, то менші братики, почувши запах життя, тягнули рученята до хліба. Ненька відрізала окраєць та дала Володьці. Той зник. Дала по гарній скибці братикам і взяла маленьку собі. Мені не попало, матуся сказала:
– Ти ж у тітки з’їв, а то нехай батькові. 
Ненька була вся опухла, не рухалася. Ми їй носили листочки з вишень, які вона їла. Прийшов батько та поділив інакше: всім по скибці, а мамі найгарнішу. Вона намагалася приховати частину буханця, але батько наказав з’їсти все. Вона їла, поливаючи хлібчик сльозами. Я це запам’ятав на все життя.
Дехто спитає: навіщо я це все пишу? Відповім: хліб увесь час дорожчає (особливо для села), а наша влада продає збіжжя за безцінь за бугор. Жаль, що не всі розуміють що хліб – це життя, найбільша святість, наше багатство.  

Іван ГУСАРОВ.
с. Дерезувате.

 

Категорія: Зворотній зв’язок | Додав: admin (10.02.2021)
Переглядів: 55 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Статті

[07.04.2021]
Коронавірус на Синельниківщині

[07.04.2021]
Гаряче зведенняГаряче зведення

[07.04.2021]
До восьми років за пів мільйона

[07.04.2021]
В об’єднанні – сила і вигодаВ об’єднанні – сила і вигода

[07.04.2021]
З другої спроби і критичним мінімумомЗ другої спроби і критичним мінімумом

[07.04.2021]
Як я вакцинуваласьЯк я вакцинувалась

[07.04.2021]
До спортшколи прийдуть боксериДо спортшколи прийдуть боксери

[07.04.2021]
Дорога железная…Дорога железная…

[07.04.2021]
За крок від сенсаціїЗа крок від сенсації

[07.04.2021]
З історії Зайцівської школиЗ історії Зайцівської школи

[01.04.2021]
«Колос-1» - чемпіон Синельниківщини«Колос-1» - чемпіон Синельниківщини

[31.03.2021]
У Синельниковому триває вакцинація проти COVID-19

[31.03.2021]
Коли закінчуються канікули в міських школах?Коли закінчуються канікули в міських школах?

[31.03.2021]
Великомихайлівці в очікуванні зв’язку із «зовнішнім світом»

[31.03.2021]
З миром та любов’ю до людейЗ миром та любов’ю до людей

[31.03.2021]
Банкет-хол «Rio-de-Roya» запрошуєБанкет-хол «Rio-de-Roya» запрошує

[31.03.2021]
Почуття гумору – крок до президентстваПочуття гумору – крок до президентства

[31.03.2021]
Кримінальну справу за крадіжки в Райавтодорі відкритоКримінальну справу за крадіжки в Райавтодорі відкрито

[31.03.2021]
Землю знову не дали...Землю знову не дали...

[31.03.2021]
Газ у квітніГаз у квітні

[31.03.2021]
Гаряче зведенняГаряче зведення

[31.03.2021]
Прийшла весна –  прибирання пораПрийшла весна –  прибирання пора

[31.03.2021]
Книга – маяк під час штормуКнига – маяк під час шторму

[24.03.2021]
Призначено керівника прокуратуриПризначено керівника прокуратури

[24.03.2021]
Ремонт дороги біля колишнього поста ДАІРемонт дороги біля колишнього поста ДАІ

[24.03.2021]
28-го березня – стрілки годинника вперед28-го березня – стрілки годинника вперед

[24.03.2021]
У когось безсимптомно, інших – температуритьУ когось безсимптомно, інших – температурить

[24.03.2021]
Що буде з безпритульними тваринамиЩо буде з безпритульними тваринами

[24.03.2021]
Великі робітники маленького містаВеликі робітники маленького міста

[24.03.2021]
ВосьмикласницяВосьмикласниця

[24.03.2021]
Гаряче зведенняГаряче зведення

[24.03.2021]
Знайомство з головою райдержадміністраціїЗнайомство з головою райдержадміністрації

[24.03.2021]
Все починається з під’їздуВсе починається з під’їзду

[24.03.2021]
Пороги є!Пороги є!

[24.03.2021]
Історія повторюєтьсяІсторія повторюється

[24.03.2021]
Ну що б, здавалося, слова…Ну що б, здавалося, слова…

[17.03.2021]
Як записатися на вакцинацію проти COVID-19Як записатися на вакцинацію проти COVID-19

[17.03.2021]
Шкільне ресторанне менюШкільне ресторанне меню

[17.03.2021]
Призначено голову Синельниківської РДАПризначено голову Синельниківської РДА

[17.03.2021]
Умови створені – чекаємо результатУмови створені – чекаємо результат

[17.03.2021]
Зведений з нуля дитсадок нарешті запрацюєЗведений з нуля дитсадок нарешті запрацює

[17.03.2021]
Рятувальні будніРятувальні будні

[17.03.2021]
Автодор – у стадії банкрутстваАвтодор – у стадії банкрутства

[17.03.2021]
Чарівниця іграшкового світуЧарівниця іграшкового світу

[17.03.2021]
Шість вбивств за минулий рікШість вбивств за минулий рік

[17.03.2021]
Нові експонати для Варварівського музеюНові експонати для Варварівського музею

[17.03.2021]
Забуттю не підлягаєЗабуттю не підлягає

[17.03.2021]
До фіналу не потрапилиДо фіналу не потрапили

[17.03.2021]
СинагогаСинагога

[10.03.2021]
З крадіжками в райавтодорі розбиратиметься поліціяЗ крадіжками в райавтодорі розбиратиметься поліція