З великим задоволенням в номері від 23 квітня прочитала відповідь І.І. Гусарова В. Дунаєву: гостро, влучно, аргументовано! Так тримати, Іване Івановичу!
До всього, що надруковано в 70-80-х роках у Радянському Союзі, доводиться, на жаль, ставитися критично. Я теж можу навести приклад щодо цього.
Відомий оперний співак Марко Йосипович Рейзен народився в с. Зайцеве в 1895 році. І в БСЭ, до якої звертається В. Дунаєв, і в УРЕ 1983 року це Зайцеве значиться: Синельниківського району Дніпропетровської області.  Ці ж відомості перейшли в туристичний путівник по Дніпропетровській області. Можливо, це гріло душу нашому обласному тодішньому керівництву (ні в районі, ні в селі тоді ніхто не згадував про цю славетну людину), але в автобіографії сам М.Й. Рейзен пише, що він народився «в с. Зайцево, вблизи железнодорожной станции Никитовка, расположенной на пути к Кавказу», а його батько відав на станції вантажем вугілля. Нашого села взагалі ще не було в 1895 році, була тільки станція Зайцеве з невеликим вантажообігом будівельної цегли, а не вугілля; ніякої Микитівки біля нас немає; та й залізниця тоді називалася Лозово-Севастопольська і, зрозуміло, вела вона у Крим, а не на Кавказ.
Журналісти розслідували це непорозуміння і виявили, що в УРЕ 1963 року було записано правильно: М.Й. Рейзен народився в с. Зайцевому Горлівської міськради Донецької області. Такі ж відомості вони знайшли і в Українському радянському енциклопедичному довіднику 1968 року. А в 1983 році – ось така нісенітниця.
Проте, і в нас є славетний земляк – вчений-астроном зі світовим іменем Гаврило Андріанович Тихов. Його батько був одним з перших начальників нашої станції Зайцеве (про це пише сам учений у своїх спогадах), а, може, й першим, бо станція була відкрита 15 листопада 1873 р., а на час народження сина в 1875 р. Андріан Миколайович Тихов був її начальником.  Тільки ніяка радянська енциклопедія про це не пише.
Про такий же випадок розповів відомий політик В.М. Литвин. Коли готувалися томи «Історії міст і сіл», у Москву були подані відомості про заснування Житомира. Але за ними виявлялося, що Житомир набагато старіший від Москви. Там сказали, що такого бути не може, і поставили дату, за якою Москва  було б старішою від Житомира.
А от я хочу дати відповідь читачеві, який підписується «Н. Мирный». Він у своїй невеличкій репліці «Другое мнение» робить закид Іді Григорівні Балковій. Про які зручності і вигоди ви говорите, коли цій людині вже за 80 і вона завжди пише прямо про свої погляди, ще й добре аргументує свої думки? А де ваші аргументи, докази, приклади на вірність вашого «другого мнения»? Чи краще зробити, як у російському прислів’ї: «Кукарекну, а там хоть и не рассветай»?
Я також хочу підтримати Іду Григорівну у роздумах про знищення лісонасаджень. Але ж проблема ще і в тому, шановна Ідо Григорівно, дорога моя вчителько, що Ваші думки – «глас вопиющего в пустыне»: ті, що вирубують дерева, не читають «Берег надій», та й навряд чи читають взагалі.
Наостанок хочу звернутися до Станіслава Ткачова. Мені однаково, в якому форматі і за якою ціною буде виходити «Берег надій». Я передплачую кілька газет, і якщо буде матеріально скрутно, доведеться, може, якоюсь і пожертвувати, але тільки не «Берегом надій».
Марія СЛІПЧЕНКО.
с. Зайцеве.