У селі Кодацькому Великомихайлівської сільради є звичайний скромний будиночок, в якому проживає незвичайний чоловік. Він – один з тих, кого з повним правом можна назвати легендою Синельниківщини, творцем історії рідного краю.

14 липня колишній багаторічний голова колгоспу «Україна» Павло Данильченко відсвяткував свій 93-й день народження. Поважний вік, на якому було всього: лиха й радості, труднощів і перемог. Втім, згадує іменинник переважно приємні моменти – адже з хорошими думками і спогадами і жити легше. Так, Павло Олександрович із захопленням розповідає, як в унісон лунали голоси дівчат з хору, створеного у першому в районі будинку культури колгоспу «Україна». Як на районному огляді, де його підопічні співали задушевних народних пісень, «Борис Яковін зі своєю компанією» (хор колгоспу ім. Тельмана – прим. ред.) чітко, стримано й навіть суворо «чеканили» про комсомольців-добровольців.
- Тоді всі пісні були від душі, і співали їх так же. Зараз вже так не співають, щоб всі разом, щоб всі слова знали…
Серед добрих спогадів Данильченка і будівництво пам’ятника до 20-річчя Перемоги. Тоді одразу кілька підприємств брали участь у його виготовленні, а на відкриття приїхали солдати й офіцери з підшефної військової частини. А школи! Кодаки, Носачі, Великомихайлівка – скрізь вони зросли за часів головування Павла Олександровича.
Сьогодні до Данильченка, який є взірцем трудової доблесті (нагороджений орденом Знак Пошани у 1971 році, а через два роки, у 73-му, був удостоєний ордена Трудового Червоного  Прапора), часто приходять учні місцевої школи, з якими він ділиться не лише своїми спогадами, а й життєвою мудрістю, вчить відрізняти добре від злого, а подекуди й демонструє, як треба вчити уроки. Наприклад, нам іменинник без жодної запинки проспівав німецькою мовою «Інтернаціонал», продекламував цілі строфи з «Думи про козака Голоту», процитував абзаци з творів Коцюбинського…
Звісно, доводиться і про сумне говорити. Дуже не вистачає нашому співрозмовнику доброго друга, затятого рибалки Валентина Грунтенка, який частенько навідував колегу-товариша, а в цьому році полишив нас усіх назавжди. Або таке: отримуючи більше, ніж мінімальну пенсію, Павло Олександрович не користується субсидією. А відтак бувають місяці, коли після сплати комунальних платежів та придбання ліків йому на все про все залишаються лічені гривні…
Та оптиміст Данильченко не піддається негативу. Він у курсі всіх справ своєї «України», адже частенько заїжджає до колишнього голови господарства його нинішній керівник Георгій Колпак. Мудрі очільники обговорюють стан справ, погоджуються й сперечаються, радяться, вболіваючи за врожай і, звісно, за людей.
Вітаючи іменинника, заступник голови райдержадміністрації Сергій Бірюков побажав йому сили й здоров’я, ще багато років гідного життя в пошані та спокої. Привітав Данильченка  і старий друг, голова районної ради ветеранів Іван Житніков. Донька Павла Олександровича Ольга гостинно частувала всіх домашніми делікатесами, а герой дня щиро радів, що в його хаті знов людно, весело, гамірно. Радів так, як звик жити щодня – від душі.

Оксана ЛЕНДА.