Різні думки існують щодо вакцинації. Одні категорично проти, мовляв, нічого вона не дасть. Он навіть Комаровський повідомив, що в світі немає вакцини, яка б пройшла всі випробування. Втім, він же заявив, що вакцинуватися потрібно. Отже, що робити? Вагалася й я. Доки…
Моя подруга, лікар з великим стажем, разом з чоловіком (також лікарем) не вагалися. Вони зробили щеплення, про що повідомили мене, порадивши зробити те ж саме. Може, я б ще й думала, якби не трагедія – не зуміла побороти хвороби моя добра знайома, доброзичлива, оптимістична й щира жінка.
Зателефонувала до свого сімейного лікаря Ніни Заказнікової і поцікавилася, як зробити щеплення мені й моїй знайомій, у котрої на сьогодні немає сімейного лікаря.
– Приходьте завтра на дев’яту годину ранку до дитячої консультації (поліклініка, другий поверх), – повідомила Ніна Миколаївна. Як з’ясувалося, ми виявилися не єдиними. Крім нас, людей похилого віку, прийшли кілька соціальних працівниць та інших категорій громадян. Також помітила кілька знайомих лікарів, і хтось із присутніх тихенько шепнув, що дехто з них вже перехворів на ковід, але це не зупинило їх від вакцинування.
У кабінеті, куди я заходжу, мене зустрічає сімейний лікар Альбіна Сидоренко. Вона уважно і всебічно прослуховує мене, визначає температуру, задоволено киває головою і пропонує зайти до кабінету напроти, де мені й здійснюють абсолютно безболісне щеплення. Потім пропонують посидіти певний час – раптом якесь ускладнення. Отже, десь після 20-хвилинного «відпочинку» полишаю привітних працівниць. Скажу, що й на вечір після щеплення не відчула ніяких побічних реакцій – ані температури, ані запаморочення. До речі, вакцинувалася й моя знайома, яка має підвищений артеріальний тиск – вона теж почувається добре.
Однак того дня мої походеньки не закінчилися – відправилась на зустріч з головним лікарем міської лікарні Петром Довганем, який охоче відповів на мої запитання.
– Наша лікарня згідно з розпорядженням міністра охорони здоров’я включена до переліку закладів, де надається лікування хворим на коронавірус. Маємо для цього  130 ліжок. Не всі заповнені, втім, на жаль, хворих останнім часом поступає чимало. Є все потрібне обладнання, ліки. Лікуванням займаються високопрофесійні лікарі та медсестри, для яких законом визначена втричі підвищена зарплата. Ми вакцинували цих медиків. Скільки їх перехворіло? Точну кількість назвати важко, адже є такі, хто переніс недугу на ногах, навіть не підозрюючи про це.    
На жаль, хворі останнім часом поступають до нас у тяжкому стані. Причин декілька: пізнє звернення до лікарів, самолікування, а також наявність супутніх захворювань. І ще раз наголошую на необхідності носити маски, дотримуватися відстані при спілкуванні, частіше мити руки, особливо після відвідування громадських місць тощо.
А ще через газету Петро Довгань подякував підприємцям і фермерам, які допомагають лікарні у цей складний час.
Повертаючись же до теми вакцинування, хочу сказати наступне: потрібно щеплення чи ні – кожен вирішує на власний розсуд. Я для себе вирішила: ризикувати здоров'ям не варто! Гадаю, не помилилася. 

Ася МАРИНЕНКО.