Знаково: під вечір, в неділю, вздовж залізничних колій на південний схід небо почорніло від гвалтівливого вороння. Таке тривало добрих півгодини. Десятки, а то й сотні тисяч птахів чомусь летіли саме туди…
Так, в Криму і деяких південно-східних регіонах нашої мирної держави стало неспокійно. Це - м’яко кажучи. Насправді, якщо висловлюватися звичайною мовою, на півострові Крим вже почалася агресія з боку Російської Федерації. Поки що без пострілів і жертв.
А чому все це склалося? Майдан?.. Нова влада?.. Захист росіян і російськомовного населення?.. Загроза російським кордонам?.. Ні! Все це мильні бульбашки на політичній арені. В російського президента Путіна, який має повноваження головнокомандуючого всіх військ своєї держави (сподіваюсь, що не помиляюсь), вже давним-давно закралася думка, як колись у Петра Першого, відродити «Великую Россию». І насамперед силою. Це і війна в Чечні, і відвойовані території Осетії та Абхазії (там тепер повне безладдя і голодування народу), і вже трохи забуті події в районі острова Тузли, «братське» підписання угоди продажу Україні газу, перешкод-жання на митницях торговельним зв’язкам... Одне слово, великий полководець низенького росту (низькорослі лідери завжди намагалися доводити свою зверхність над іншими) жадібно хотів і хоче розширювати кордони своєї і так величезної імперії. Причому попередник Росії колишній Союз, роблячи подібні дії в Чехословаччині, «відстоював» соціалістичні інтереси… Тепер же у протистояння за великий переділ світу вступають країни капіталізму.
Але це невеличкий відступ від головного. А головне в усьому цьому упродовж останніх років – пошук якогось приводу для можливих дій з боку Росії до незалежної «бандерівської та хохляцької» України. І от такий привід знайшовся – в сусідній державі відбулася зміна влади за безпосередньою участю народу, який не став більше терпіти знущання над собою диктатора-президента Януковича. Президента, котрий прийшов до найвищого посту, активно підтримуваний своєю ж партією регіонів. Партією, яка сліпо виконувала протягом понад десяти років його волю, а тепер переважною кількістю голосів у Верховній Раді засуджує його диктаторські дії і вчинки. І це вже не заради тієї самої його партії, а з позиції усвідомлення скоєного патроном перед народом, який сліпо йому довіряв. Хоча сказане не точно віддзеркалює події минулих виборів, на яких в багатьох регіонах відбувалося незаперечне фальшування голосів. В тому числі й по нашій Дніпропетровській області, і безпосередньо нашому окрузі, де «видали на гора» рекордний відсоток голосів за тепер вже екс-президента Януковича.
Я переконаний, що в цього лже-лідера держави з самого початку були проросійські наміри співпраці для того, аби з часом перейти під тепле крило сусідньої країни, а ще аби спокійно почуватися у своєму Межигір’ї, створивши надпотужну силову структуру міліції і зашкодивши зміцненню й модернізації своєї армії та флоту. Заважало розіграти російську карту тільки одне: «я ж не буду тоді царьком»…
В ці дні і години дипломати різних країн поспішають до України, щоб пересвідчитися в реаліях. Просять і вимагають від президента Путіна схаменутися і відвести війська до їх місць дислокації. Однак два сусідні «ворони» не зважають на світову спільноту, не зважають на близькі стосунки братніх російського і українського народів. З кожним днем продовжується нарощування військ в Криму та поблизу східних кордонів нашої держави. Урядом, політиками різних рангів робиться все можливе, аби не зробити першого кроку до кровопролиття. Разом з тим в повну бойову готовність переведені всі військові. Розпочалася мобілізація воїнів запасу у військкоматах, до яких добровільно (!) йдуть свідомі захисники Вітчизни, тим самим доводячи власний патріотизм і силу духу українського народу. Та не дай, Боже, статися найгіршому.
Олександр СВЯТИНА,
член Національної спілки журналістів України, ветеран журналістики.
|
