Про стан внутрішніх доріг, що єднають між собою села, можна сказати одним влучним словом: «вбитий». Тобто, доріг здебільшого немає взагалі. Тому вже не перший рік триває справжня «боротьба» за те, щоб зробити проїзною ділянку дороги від с. Котляревське до в’їзду у с. Великомихайлівка.
- Минулого року з сільського бюджету було виділено 300 тисяч гривень на виготовлення проєктної документації для капремонту цієї дороги, яка має місцеве значення і перебуває на балансі облдержадміністрації, – каже Раївський сільський голова Юрій Мартиненко. – Орієнтовна вартість робіт становить 40 мільйонів гривень, і ці кошти навіть були включені до минулорічного обласного бюджету, але виділення їх ми так і не дочекалися.
А ремонтувати дорогу вкрай необхідно, адже земля, яку негодою змивало з поля, практично зрівняла його з дорогою. У 2019 році сільська рада організувала грейдер, а голова базового агроформування Великомихайлівщини Георгій Колпак – пальне для роботи, і тоді спільними зусиллями насипали своєрідний бугор, який перешкоджає потраплянню води на дорогу. Втім, зрозуміло, що це захід –тимчасовий, і підходити до ремонту треба ґрунтовно й всебічно. А поки щорічно силами працівників ВСК «Україна» дорожнє покриття латається звичайним шлаком, щоб до села можна було б хоч якось дістатись. 
- Поки що я не бачу позитивних зрушень, – каже Юрій Мартиненко. – Ми не почули, що ця дорога стоїть в плані робіт, і в останніх рішеннях облради я не побачив виділених на її ремонт коштів… 
Щоб проєкт під назвою «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О041615 від а/д Т-04-01-Миролюбівка-Тургенєвка км 18+700 – км 21+000 Синельниківського району Дніпропетровської області» вартістю в 40 мільйонів гривень все ж таки був втілений у життя, депутат обласної ради Володимир Рой запросив голову обласної ради Миколу Лукашука на власні очі переконатися у необхідності робіт і, відповідно, виділення коштів. Бо прикро, що найбільший платник податків у громаді ВСК «Україна» має ледь не найгірші під’їзні дороги.  
Ще одна значна проблема для великомихайлівців – це практично повна відсутність мобільного зв’язку: хто намагався додзвонитися туди, знає, про що йдеться. За словами очільника громади, з 2010-го року триває діалог з усіма операторами, що працюють на території Синельниківщини. На всі прохання встановити вишку, антену, репер – будь-що, що дозволило б великомихайлівцям мати безперебійний зв’язок, оператори ввічливо пояснюють: кількість абонентів є недостатньою для окупності установки антени… Щоправда, періодично обіцяють розглянути таку можливість у наступному році. Втім, цей «наступний» ніяк не «наступить».
Минулого року до боротьби за зручності великомихайлівців підключилася й районна державна адміністрація, чий тодішній керівник Станіслав Ткачов звернувся до губернатора Олександра Бондаренка. Це звернення, в якому йшлося про необхідність покращення стану мобільного та електронного зв’язку на Синельниківщині, стало результативним. Завдяки йому було вирішено питання щодо встановлення вишки у Тургенєвці, яка, накриваючи Славгородський кущ, до Великомихайлівки все ж «не дістала», тож покращення практично не відбулося. На жаль, через політичні перипетії і, як результат, кадрові зміни, далі справа так і не пішла, хоча в планах було масштабне покращення якості зв’язку на території Синельниківщини. А як буде діяти нова влада – побачимо. Великомихайлівці ж тим часом продовжують вирощувати врожаї, працювати й платити податки.

Оксана ЛЕНДА.