Річка Нижня Терса. Фото Ірина Сидоренко.
Нижня, Середня, Мала Терси, Плоска Осокорівка та Осокорівка, Татарка, Ворона несуть свої води синельниківським краєм у Дніпро, на лівому березі якого також розмістилися села нашого району.
Річка Нижня Терса, живлячись із джерел на північному сході від селища Славгород, простяглася майже на 40 кілометрів, біжучи великими населеними пунктами Новоолександрівка, Циганівка, Роздори.
Коли я ще пішки під стіл ходила, Нижня Терса, текла у нашому городі, тож дитинство моє пролітало під її тихий шепіт. Полюбляла сісти на змайстровану татком кладку, опустити ноги у прохолодний потік й спостерігати за дивовижним світом, який вирував над водою: хлюпанням риби, виблискуванням прозорокрилих бабок, гучними вечірніми концертами жаб. А ще той зроблений батьком місточок сполучав Луб’янку із Циганівкою, куди бігала в гості до подружки – затятої рибалки з дитинства Ірини Сидоренко, яка також ділиться своїми спогадами:
- Успадкувавши від діда рибацький хист, семирічна риболов-аматор взялася за діло: черв’яки є, вудка є, відро вибрала найбільше. Повідомивши батьків, направилась до козирних рибацьких місць на Нижній Терсі. Всього там ловила: і карасів, більших за долоню, і краснопірку, а бобирів стільки клювало, що не перелічити, одного разу навіть рак на гачок зачепився. Скільки коло тої річки було сліз та радості, як рибина зривалась або йшла до рук. Дуже боялась зачепитись снастями за комиш (тоді він тільки починав розростатись), – захоплено розповідає дівчина та додає із сумом: – А зараз що?! Йдеш мимо стежинки з очерету, на яку перетворилася ота могутня річка, та мрієш її почистити, щоб знову джерела забили на повну. Бо Терса, вчителі розповідали, то ціла історія, яка тягнеться ще за часів козацтва. І так серце щемить, що скоро вона може зникнути на карті.
Не минуло й чверті століття, а гомінка Нижня Терса зміліла, береги стоять захаращені, а до них ледь прибивається виснажена водиця. А ще буквально піввіку тому, за розповідями старожилів, на цій річці, в основному у колгоспах «Леніна» та «Шевченко» вирощували рибу. Сюди та в інші господарства області щоосені приїжджали спеціальні бригади та допомагали з ловлею, бо масштаби були значні.
Трохи менша за довжиною, але більша за площею басейну Середня Терса, на якій споруджено кілька ставків, також забігла на синельниківські землі, омиваючи береги великих сіл Великомихайлівка та Миролюбівка. В рамках захисту від підтоплення сіл Миролюбівка та Андріївка 15 років тому була здійснена розчистка 0,160 км русла річки Середня Терса.
У нижній течії поблизу Роздор річище утворює меандри – річкові петлеподібні звивини – з унікальної краси острівцями всередині них. Про стан річки у цьому населеному пункті дізнавалися у голови Роздорської громади Сергія Забудька:
- Наша Терса замулилася, заросла, жаль її, шкода, але всі прекрасно розуміють, скільки сьогодні коштує розчистити цю річку, за бюджет громади ми цього робити не можемо. Держава повинна про це дбати, а не місцева влада. Прийде час, історія поверне ту річку, коли десь гребля рвоне – і русло почиститься само.
Середня Терса використовується для зрошування полів. Влітку, на жаль, дуже міліє, але ж кожна маленька річка відіграє таку важливу роль в житті не тільки сіл та селищ, а й багатомільйонних міст. Про це розповідає і місцевий краєзнавець Микола Слишик:
- Багато річок на Синельниківщині. Ворона, наприклад, куди впадає? У Дніпро, звичайно! А Осокорівки? А Терси? Туди ж! З часом вони стали схожими на балки з щільною низькорослою рослинністю на боковинах, де казково пасуться корови та кози. І тиша там, і затишок, і пахуче повітря, і ласкаве сонечко, як м’ячик. Ех, якби ж не втрутилась в їх життя людина та не поділила б на безліч «удільних ставків», з рибалками та торговими точками на базарах, то в них ще, можливо, і човни, як колись, плавали б!
На захід від села Писарівка річки-сестри Нижня та Середня Терси зливаються, даючи початок третій – Малій Терсі. Ця річка з площею басейну вдвічі більшою за попередниць (711 кв. км) зрегульована ставками та використовується для зрошування полів, впадає у Вовчу.
Як переповідають місцеві жителі, кілька століть тому річка була настільки повноводною, що по ній баржі з товаром ходили на Павлоград та коні топилися. Зараз же у це складно повірити, адже сьогодні річка дуже пересохла. Писарівський сільський голова Людмила Крупська коментує:
- Ще якихось 10 років тому Мала Терса була наповнена водою значно більше, буквально в минулому році вона пересохла та замулилась. І на це є причини – глобальна зміна клімату, діяльність підприємств та втручання людей, а також недостатнє фінансування екозахисних програм, які повинні вирішуватися на державному рівні. У сільській раді є програма щодо охорони навколишнього природного середовища, в якій окреслені природоохоронні заходи для річки, проте на їх втілення треба значні кошти!
Найбільші поселення нашого району, які розмістилися над річкою Татаркою, Вільне та Кислянка. За розповідя-ми головного козака Синельниківщини, історика Івана Гусарова, який досліджував історію цієї ріки, за часів козацтва вона була повноводна, нею ходили судна. Дістала назву Татарка, згідно з легендою, на честь жінок-татарок, яких козаки брали за полонянок.
- Вже в моєму дитинстві (років 65 тому) річки як такої не було, бо її перегачено ставками, - розповідає митець нашого краю, заслужений працівник культури, уродженець Кам’януватки Ігор Білий, - проте течія була. Коли ходили з дідом на сінокіс за Надеждівкою, пам’ятаю, як ріка розливалася.
А ще згідно з однією легендою ріки не лишилося через те, що колись довколишніми землями володіли пани Льовшини, а ще була поміщиця Бурячка. Не поділивши чогось між собою, поміщиця звеліла забити вовною джерела Татарки, так і лишилися від неї одні ставки.
Річка Осокорівка, беручи початок на східних околицях села Панасівка, тече через села Вербки-Осокорівка, де пересихає, бо на ній зроблена загата, Павлівка, Дубо-Осокорівка, Варварівка та Зелене. Живиться річка за рахунок атмосферних опадів, має не стійкий льодостав з грудня по березень. Використовується на сільськогосподарські потреби, на ній споруджено ставки.
Осокорівка впадає у річку Плоску Осокорівку, яка біжить на межі областей-сусідок Дніпропетровської та Запорізької. Народжуючись на південному сході від селища Славгород, тече, впадаючи у Дніпровське водосховище неподалік села Воронове. На річці споруджено кілька ставків, її русло слабовиявлене, у верхів’ях пересихає, але у пригирловій частині заплава затоплена водами водосховища.
Річка Ворона з наголосом на останню літеру має таку назву від струмка Вороний. Ворона-вода – значить темна вода. Бере початок в центрі міста Синельникове з каналу по вулиці Ярова, далі через балку тече потічком до ставка Красний, а потім через дамбу витікає струмком Вороний і вже біля Мар’їнки розливається в річку Ворона, що впадає у Дніпро.
Ця річка використовується для водопостачання, сільськогосподарських потреб, рибництва.
Згідно зі статистикою громадської організації «Асоціація рибалок України», понад десять тисяч малих річок зникло з мапи України за роки її незалежності. Виходить, десь по 400 річок на місяць.
За майже 30 років меліоративні роботи з розчищення замулених джерел річок проводились вкрай рідко. Внаслідок цього річки міліють, пересихають, зазнають сильного маловоддя, а через численні перегородження дамбами, ставками, загатами втрачають природну течію, здатність до самовідновлення.
Загрозами для водних артерій стали й глобальне підвищення температури та бездумна діяльність людей, які ставляться до водойм суто споживацьки, а іноді й злочинно. Про малі річки нашого краю свідомо сказати «тече» вкрай складно, бо від них лишилися лише ознаки русла зі слабеньким потічком, а іноді й без нього. За переказами відомо, що всі вони колись було судноплавні, а зараз їх глибина замулена, а ширина в певних місцях буває такою, що її можна просто перестрибнути.
Несвідомі люди часто-густо береги малих річок розорюють з метою ведення господарської діяльності: будівництва, утримання городів, тощо. Тим самим порушують режим водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг, який забороняє це робити на відстані від 25 метрів і більше від води.
Щоб зупинити екологічну катастрофу, а ці важливі артерії життя залишилися не лише на карті, а й у природному середовищі, потрібні ретельний контроль на державному рівні, свідомі господарі й активна позиція кожного з нас! На глобальні процеси ми з вами, на жаль, вплинути не зможемо, але ж не засмічувати прибережні смуги і русла річок, не розорювати їх – в наших силах!
Орися ЛАДАТКО.
Довідково. Загалом в Україні 73 тисячі річок, 40 тисяч озер, 1100 водосховищ, 400 тисяч ставків, однак більшість із них через забруднення непридатні для забору питної води.
|
