Першого жовтня у країні відзначався День людей похилого віку. Не забули про своїх ветеранів  ВСК „Україна” і у Великомихайлівській сільській раді. Для них у нещодавно капітально відремонтованій їдальні сільгоспкооперативу накрили святкові столи і запросили всіх тих, чиїми руками наживалось добро у колгоспі „Україна”, хто пережив голод, війну, повоєнне відновлення господарства, вистояв у кучмівській реформі колгоспного ладу та залишився єдиним дружним колективом.  

Відкрив зустріч Велико-михайлівський сільський голова Анатолій Ярохович, який привітав ветеранів, побажав їм ще довгих років життя та подякував голові сільгоспкооперативу Георгію Колпаку за ініціативу проведення такого свята.
- Не бачу в цьому чогось незвичайного, так завжди має бути – нинішнє покоління повинне берегти пам’ять про своїх предків: і про живих, і про тих, хто уже відійшов у вічність, - звернувся до гостей Георгій Васильович. – Цей щедрий стіл – наслідки роботи ваших дітей та онуків, шановні ветерани, яких саме ви правильно виховали, привили любов до хліборобської долі та передали свій безцінний досвід.
Вдивляючись в обличчя цих сивочолих людей, розумієш, що кожен з них ціла історія. Щоправда, згадувати про неї сьогодні чомусь стало не модно. Ветеранів уже не запрошують до школи на уроки мужності для виступів перед юним поколінням, зникли дошки пошани, зруйнували пам’ятні знаки на іменних полях. І лише завдяки позиції голови правління сільгоспкооперативу Георгія Колпака на Великоми-хайлівській землі ветеранів продовжують шанувати, не забуваючи їх славні імена та діла.
Приміром, ось найстаріший механізатор, кавалер ордена Леніна Іван Андрійович Білий. За довгі роки роботи його Т-74 підняв не одну тисячу гектарів зябу. 48 років стаж Олександра Васильовича Ткача. Незмінна колгоспна доярка Тамара Михайлівна Кравченко, яка й сьогодні у свої роки лишається непосидючою господинею, тримає пасіку, а про її квашені яблука ходять легенди серед гостей сільради. А ось ще один кавалер ордена Леніна Віктор Петрович Сіроштан – так держава відзначила його труд тракториста.
В свої 93 роки прийшла на зустріч з земляками Катерина Іванівна Рожкова, яка працювала простою робітницею в польовій бригаді, але всі її називали „старшою”. Бо було так: її молодший брат був бригадиром цієї бригади, але в усьому слухав старшу сестру, яка й давала йому „наряди”, як і що краще зробити.
Але не лише працювати в колгоспі встигали великомихайлівці, а ще й народжувати та виховувати дітей. І приклад цього – мати-героїня Валентина Іванівна Чурілова, всі п’ятеро дітей якої стали достойними людьми.
З хвилюванням слухали присутні свого багаторічного голову колгоспу Павла Олександровича Данильченка. Це саме за його головування в колгоспі було побудовано понад 30 приміщень різного призначення, у тому числі три школи та цегельний завод. В рік державі здавали по 2200 тонн молока, до чотирьох тисяч тонн зерна, 150 тонн овочів, 350 тисяч штук яєць, 190 тонн м’яса, 4 тонни меду, 2 тонни вовни.
За самовіддану працю 40 членів колгоспу були нагороджені орденами та медалями, з них чотири найвищою урядовою нагородою – орденом Леніна.
А коли ми запитали у Павла Олександровича, як сьогодні почуваються ветерани у ВСК „Україна”, то він з притаманним йому гумором відповів:
- Ще міцні, як вірьовка вчетверо!
І це реально так. У цьому ми переконались після того, як побачили у танці дев’яностолітніх ветеранів, очі яких і до сьогодні випромінюють блиск та жагу до життя.

Станіслав ТКАЧОВ.