75 років минуло з дня Великої Перемоги над нацизмом. Щовесни ми йдемо з квітами до пам’ятників, які безмовно стоять над могилами солдат, полеглих у страшній війні, вшановуємо пам’ять про загиблих, низько вклоняємося за подвиг.
Як і у багатьох українських містах, в Синельниковому є Меморіал Слави з вічним вогнем, який символізує незгасаючу пам’ять про тих, хто наближав свободу. В братській могилі під колискові берізок та кленів вічний спочинок знайшли 100 воїнів, 95 з яких – невідомі. 
Алеї парку «Дружба-Достик», що на східному боці міста, ведуть до Меморіального комплексу «Зірка», що встановлений у 1956-му році. В 1965, 1973, 1980,  1987-х роках було проведено перепоховання воїнів, загиблих в роки Другої світової війни, знайдених пошуковою групою під керівництвом Євгена Трушенка. 
Під гранітними плитами меморіалу у братській могилі покояться розстріляні комсомольці-підпільники, воїни 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї Армії та 333-ї стрілецької дивізії 12-ї Армії, загиблі під час визволення Синельникового. Сюди у 1944-му році перенесені останки воїнів 95-го Прикордонного загону, загиблих у жовтні 1942-го, а також бійців 1-го гвардійсько-кавалерійського та 4-го гвардійсько-стрілецького корпусів, полеглих в боях за місто 18-23-го лютого 1943-го, військових 35-ї гвардійської стрілецької дивізії, 5-ї понтонно-мостової бригади, загиблих при форсуванні р. Дніпро та в боях на плацдармі біля Військового. Серед них Герої Радянського Союзу – Яків Клочков, Іван Поліщук, Яків Никоненко, Дмитро Бараболкін.
21-го травня 2005-го року тут встановлено пам’ятник Алгадаю Жамбилову, який загинув в бою за визволення Синельникового, сину відомого казахського поета-акина Джамбула-Джабаєва.
Братська могила по вулиці Квітнева, встановлена у 1965-му році, раніше мала інший вигляд. Це був постамент, на якому стояв образ солдата у шинелі. У 2017-му році аварійний пам’ятник демонтовано та встановлено меморіальну плиту з викарбуваними прізвищами загиблих. В цьому священному місці поховані солдати, загиблі в боях у вересні 43-го, та від ран в евакошпиталі-3174, який розміщався в міській лікарні.
По вулиці 95-го Прикордонного загону розташована Група братських могил, в якій поховано 124 визволителі: 15 офіцерів, сержантів, 85 солдатів, 1 партизан, 4 без звання, 9 невідомих. Серед групи могил – одна підпільника Віктора Георгієвського. 21-го вересня 2003-го року тут перепоховані останки воїнів 95-го Прикордонного загону Олександра Васильєва та Михайла Мішанкіна.
Алея по Садовій розпочинається з Пам’ятника комсомольцям-підпільникам, встановленого у 1967-му році на честь підпільної організації, що діяла під час війни у 41-43-х роках під керівництвом Федора Зайця. Комсомольці-підпільники вели пропагандистську та диверсійну роботу, розповсюджували листівки, приймаючи зведення Совінформбюро через радіоприймач, який дістав Віктор Георгієвський. 
Радянський важкий танк завершального періоду Другої світової війни, запущений в серійне виробництво в останні її дні, під назвою ІС-3 – центральна композиція Пам’ятника танкістам 25-го танкового корпусу, що завершує березову алею на перетині з вулицею Центральна. Монумент споруджений у 1985-му році на честь 40-річчя Перемоги. 
В роки Другої світової війни на різних фронтах стали на захист краю залізничники Синельникового. Вшановують пам’ять про загиблих у роки війни працівників залізниці, несучи квіти до пам’ятних місць. Так, у 1968-му році по вулиці Гоголя встановлено Пам’ятник робітникам локомотивного депо, який розміщено на території установи. Його звели на честь загиблих воїнів-залізничників в роки громадянської та Другої світової війни. 
На рік раніше на подвір’ї вагонно-ремонтного депо встановлено Пам’ятник загиблим робітникам. В роки окупації на залізничному вузлі була створена бойова диверсійна група, учасники якої виводили з дії паровози, вагони, обладнання станції, пускали під укіс потяги супротивників. 
У кожному місті, районному центрі, селищі чи селі є обеліски, що зберігають імена загиблих бійців. Обов’язок кожного з нас – дбати про створені меморіальні комплекси, встеляти їх підніжжя квітами, пам’ятати тих, хто ціною життя, виборював свободу.

Орися ЛАДАТКО.