Під таким гаслом працюють ті, хто захищає населення і території від надзвичайних ситуацій, запобігає їх виникненню, ліквідовує, гасить пожежі тощо. Напередодні професійного свята – Дня рятівника кореспонденти «Берега надій» завітали до синельниківських «приборкувачів стихій» – працівників 48 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Заступник начальника частини Антон Тітов розповідає, що рятівники впродовж хвилини мають зібратися за сигналом «Тривога», який подає диспетчер, та виїхати на пожежу. Щоб наочно продемонструвати, мій співрозмовник подає цей сигнал. Яка там хвилина! Лічені секунди - і увесь караул був готовий їхати на виклик. Що це? Відданість справі чи поклик душі оперує цими мужніми чоловіками, які свідомо ризикують своїм життям заради порятунку інших?
Лише станеться якась трагедія, черговий караул рятівників на червоних потужних автомобілях із сиренами мчить до місця події. Маючи у своєму озброєнні дві автоцистерни, призначені для доставки особового складу, вогнегасячих засобів та пожежно-технічного озброєння до місця події, автодрабину з можливістю підйому на висоту до 30 метрів, аварійно-рятувальну машину та оперативно-рятувальну машину, вони знаходяться у постійній оперативній готовності. Пожежні автомобілі обладнані радіостанціями. У разі необхідності диспетчер оперативно може повідомити додаткову інформацію рятівникам.
Рятувальники Синельниківщини діляться на дві частини: Синельниківський міськрайонний відділ, основним завданням якого є запобігання надзвичайним ситуаціям, очолює його Олег Підлубний. Та 48 Державна пожежно-рятувальна частина, основним завданням якої є ліквідація надзвичайних ситуацій та по-дій, керує частиною. Артем Журавльов. Всього ж спокій та сон жителів Синельникового та району охороняють 54 чоловіки, які працюють у пожежно-рятувальній частині. Серед них – чотири караули (по 10 чоловік), які замінюють один одного. Кожен з них складається з двох відділень, до складу караулу входять: начальник караулу, командири відділень, пожежні-рятувальники, старші пожежні-рятувальники, водії та диспетчер.
Якщо, не дай Боже, виникне надзвичайна масштабна ситуація, згідно з інструкцією проводиться збір-аварія всього особового складу. Тоді вже рятівники, які проживають за містом, мають прибути у частину протягом двох годин, а місцеві – впродовж години. Коли ж ніяких пригод не трапляється, пожежні не сидять, склавши руки.
Два-три рази на місяць рятувальники проходять планові тактико-спеціальні навчання: на потенційно небезпечних об’єктах. Наприклад, поролоновий, молочний заводи, майданчики «Дніпро-Західний Донбас». На місці фаєрмени (так звучать пожежні-рятувальники англійською) відпрацьовують ввідну команду при умовній аварії, дії при ліквідації небезпечної хімречовини, осадження хмари, яка розповсюджується, тощо. На багатоповерхівках відточують дії під час евакуації людей, гасіння пожежі у важкодоступних місцях.
Також люди вогняної професії впорядковують прилеглу терито-рію, тому у будь-яку пору року вона виглядає бездоганно, ремонтують та підготовлюють техніку, відпра-цьовують учбові нормативи. А ще місцеві рятівники беруть активну участь у спортивних змаганнях між частинами: пожежно-прикладних, обласних із газодимозахисної служби, волейболу, футболу, гирьового спорту. За це вони мають купу відзнак та нагород, які прикрашають стіни закладу.
Та й не лише цим живуть приборкувачі вогню. Серед них є чоловіки, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – Юрій Кучер та Ігор Логвіненко – та ті, хто стояв на захисті кордонів та цілісності України, беручи участь у антитерористичній операції. Так, заступник начальника частини Антон Тітов, командир відділення Євген Баглай, командир відділення-водій Микола Луценко відновлювали систему життєзабезпечення населених пунктів Донецької області, які зазнали пошкоджень під час проведення АТО. Також старший пожежний-рятувальник Олександр Лусь, перебуваючи на посаді старшого саперу інженерно-саперного відділення, неодноразово залучався для несення служби з охорони громадського порядку, брав участь у подоланні терористичної загрози.
Пишається пожежна частина й іншими своїми колегами. Ось командир відділення Володимир Левада на своєму життєвому шляху зустрічав чимало випробувань. У 1985 році був призваний до погранвійськ. Службу проходив в Афганістані на посаді стрілок-снайпер. Був нагороджений бойовими медалями радянського уряду  і Демократичної республіки Афганістан: «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» та «Воїнові-інтернаціоналістові від вдячного афганського народу». Ще Володимир Миколайович нагороджений «Знаком пошани» Головного управління МНС України у Дніпропетровській області.
Професія пожежного - одна із екстремальних. Можна навчитися лазити по висувній драбині, користуватися протигазом, рухатися в густому димі, бігати, стрибати, піднімати тяжкості, але кожної миті бути готовим ризикувати життям – це покликання. У будь-який час, за будь-якої погоди в будь-якому стані і настрої вони готові йти у вогонь і в воду.

Орися ЛАДАТКО.

Цікаво знати, що історія синельниківських пожежників розпочалася 95 років тому. Тоді вони називалися міською пожежною командою, до складу якої входило 14 чоловік. На озброєнні пожежних впродовж восьми років був лише один кінний хід, який згодом розширився до двох. А вже у 1934 році пожежній команді був виділений автомобіль марки ГАЗ-АА, який силами особового складу переустаткували для цілей пожежогасіння. З часом особовий склад пожежних розширювався, змінювалась техніка, і відтепер пожежна частина має такий вигляд.