Щоразу, коли буваю на різдвяній зустрічі з фронтовиками-інвалідами, ветеранами війни, яку влаштовує Тетяна Швець в кафе „Караван”, мене охоплює нестримне бажання поклонитися цим людям, котрі пройшли під свист куль вогонь і воду, а також цій молодій жінці.
Тетяна Володимирівна, хоч і народилася та зросла в мирний час, але розуміє, що саме найбільше уваги потрібно цим чоловікам та жінкам, для котрих фізичною підпорою є ціпок, а моральною підтримкою – саме турбота.
Для двадцяти чоловік Тетяна Володимирівна разом із своїми дуже симпатичними працівницями накрили столи з різноманітними і незмінно смачними стравами, також підготували розважальну програму. Не можу не висловити свого захоплення щодо активності сивочолих гостей. Вони не пропускають жодної гри, підтримують оплесками будь-які конкурси, а ще читають вірші про зиму, про Новий рік. Цього разу найліпшу поезію представила Марія Гречана. Їй, а також іншим переможцям ігор, дісталися призи, які вручила Снігуронька.
Який же Новий рік та Різдво без Діда Мороза та його супутниці Снігуроньки, ролі яких виконували працівник охоронної служби „Альянс” (керівник Олександр Лищук) Євген Коцкало та Вікторія Зінченко (кафе „Караван”). Вони привітали гостей із святами, побажали їм всього найкращого, а ще організовували ігри й конкурси.
Теплота, затишок, доброзичливість, увага – все це панує в невеличкій кав’ярні Тетяни Швець. Тетяна Володимирівна кожному знаходить добре слово, щиру посмішку. До речі буде сказати, що стосунки із цими людьми у Тані (як її ніжно називають ветерани) склалися ледь не родинні. Про кожного з них Тетяна Володимирівна знає все: один самотній (дружина померла), у іншого вже тривалий час жінка лежача, у когось раптово погіршилось здоров’я – для кожного з них знаходиться слово підтримки, поради.
Варто буде додати, що на зустрічі з фронтовиками приходять працівники міської ради, міськвиконкому. Цього разу прибув перший заступник міського голови Володимир Яковін. Володимир Борисович привітав присутніх з Новорічними святами, а також запевнив, що міська влада й надалі піклуватиметься про ветеранів війни, вшановуватиме їх.
Тетяна Володимирівна передала також вітання від голови райдержадміністрації Юрія Мартиненка.
За звичкою, підходжу до одного із столиків і знайомлюсь із гостями. Борис Горшков перебував в автоматній роті, потім його перевели в роту зв’язку. Мабуть, одному з небагатьох пощастило, що кулі обминали його. В 1945-му країна відзначала Перемогу, а він ще брав участь у війні з Японією. В мирний час працював машиністом паровоза, тепловоза, електровоза.
В 1943-му пішов на фронт Євген Мосягін (на фото). Спочатку направили в повітряні десантники, згодом – в стрілковому полку служив, де очолив відділення. Був тяжко поранений і практично два роки перебував в госпіталі. В мирний час, незважаючи на наслідки поранення, працював. Стаж роботи – 30 років.
Слухаєш цих людей і думаєш: звідки брали оту силу, щоб після того, коли дивились смерті в вічі, будувати, орати й сіяти, водити поїзди? Шана їм сьогодні і хвала!
А тим часом збадьорені зустріччю ветерани заводять пісні. Звичайно ж, про „Землянку”, „Катюшу” та ін. А про очі чорні співає керівник організації фронтовиків-інвалідів Олексій Осока. Олексій Маркович теж піклується про своїх побратимів. Це він на власному автомобілі доставив багатьох на цю зустріч.
І хоч притомилися ветерани, але з добрим настроєм полишали затишне приміщення, де їх завжди зустрічають щиро, з любов’ю. Звичайно ж, дякують Тетяні Володимирівні за таке необхідне спілкування, за доброту, турботу, яку вона виявляє до цих похилого віку, але з молодою душею людей. Подякуємо й ми їй!
Ася МАРИНЕНКО.
|
