 Що б не витворяла погода: чи то дощем накриє скуту морозом землю, чи різким пониженням температури, як лякають нас синоптики, а відчуття наближення одного з найулюбленіших свят Нового року додає нам настрою. Першим вісником радісної події є ялинки (а якщо точніше, то сосонки), котрі з’явилися в продажу як в установлених для торгівлі місцях, так і невстановлених. За завданням редакції відправилась на ялинкові базари. Цього року ялинок дійсно немає, тільки сосни. Але запах хвої відчувається вже здалеку.
Правда, великого базарювання не спостерігається. Мабуть, покупці вичікують, мовляв, встигнуть ще придбати. А, може, ще й подешевшають. Вартість маленьких красунь від 50 гривень (ну дуже вже маленькі) до 100, а то й дорожче.
Недільного дня спостерігаю біля будинку №1 по вул. Миру симпатичну жіночку, яка героїчно під дощем терпляче чекає на покупців. Намагаюсь підійти до товару, але деревця стоять на такому слизькому місці, що навіть зробити крок не наважишся.
- Ви б чимось посипали. Інакше як же наблизитись, - висловлюю продавчині своє природне бажання не впасти.
- Чим? – дивується.
Далі цікавлюсь, чи маються документи на радіологічне обстеження, бо ж ми таки добряче налякані різною „бякою” і не бажаємо піддавати себе будь-якій небезпеці.
- Ні, у мене немає документів. Але коли ви підійдете об 11-й годині, я покажу.
Недільного дня сім’я торгує в двох точках. Чоловік – на ринку і в нього документи. До речі, в понеділок, коли і Центральний, і привокзальний ринки не працюють, більшість продавців перебралися зі своїми пухнастими красунями на вул. Миру і всім, хто побажає, пред’являють протокол про обстеження дерев радіологічною службою Кобеляцького району Полтавської області, звідки й привезли.
Два чоловіки, які не захотіли назвати свої прізвища, пояснили, що вони реалізатори, а працюють у підприємця Сергія Іщука.
Олена Брильова теж дістає чимало документів: це і протокол про обстеження, і патент на дозвіл торгувати, і ще купу всього. „За все платимо, в тому числі за місце, де торгуємо, всілякі податки. Ось якби покупців побільше!” – висловлює думку, з надією вдивляючись у кожного, хто підходить до сосонок.
В районі будинків №№ 1 і 2 по вул. Миру – цілий ліс. Сонечко, ніби засоромившись вчорашнього зникнення, щедро дарує свої промені і продавцям, і деревцям. Документи мають всі. А ось те слизьке місце, де вчора стояли деревця, так і лишилося слизьким.
- Це має ЖЕК посипати. Адже ми їм платимо за оренду території, - пояснює мені блакитноокий молодий красень. Далі перераховує, скільки підприємцям потрібно платити: за обстеження, пальне, податки, оренда території. „Та й собі ж щось заробити. Ось вам і ціна ялинки”, - виправдовує він високу вартість крихітного деревця.
Я йому поспівчувала і побажала успішної торгівлі. Так, недешево. Але ж свято. Один раз на рік.
Ася МАРИНЕНКО.
|
