Хто буває на відкритті дитячих майданчиків - не може забути ті непідробні щирі емоції дітей, коли вони здіймаються новими крилатими гойдалками, опановують чергову гірку чи крутяться на каруселі. Нашому містечку пощастило – більшість ігрових комплексів споруджені не так давно, проте радості меншає і у дорослих, і у малих відвідувачів, коли оті ще вчора райдужні комплекси сьогодні стоять понівечені.
Сумно навіть не стільки від того, що десь фарба облізла чи щось відламалося в процесі експлуатації, а від витівок вандалів, які раз по раз розбирають об’єкти комунальної власності чи то на брухт, чи то собі додому. Може, хтось таким диким способом самостверджується, руйнуючи красу навколо себе.
Згідно з правилами утримання і експлуатації дитячих майданчиків у                                     м. Синельникове, їхні балансоутримувачі: ЖЕК-1, ЖЕК-2 та відділ освіти повинні робити огляди (тижневий, місячний, щорічний, позачерговий) та поточне обслуговування обладнання і поверхні майданчиків (фарбувати, ремонтувати, утримувати в чистоті). Ми вирішили самі здійснити рейд, щоб перевірити стан наймасовіших дитячих зон дозвілля, і відкрити очі для тих, хто перечіпається, але не бачить розруху довкола себе.
Виявилося, що дитячий світ не такий вже дитячий. Колись повноцінні конструкції перетворюються на поодинокі елементи. Ось біля агітмайданчика на мікрорайоні стирчать залишки від чогось зрізаного металевого, сидіння гойдалки-балансира та автомобіля зламані, відсутні дощечки на сходах, а пісочниця закидана сміттям. Проте тішить наявність та поки що придатний для експлуатації стан тренажерів,  за одним з яких навіть застали бабусю, яка розповіла, що весь час сидіти навіть у її почесному віці не корисно. 
Прикро, але географія зруйнованих ігрових май-данчиків широка. Наприклад, кілька тижнів висіли наполовину відламані від основи дві гойдалки на майданчику біля літньої сцени Ракушка, а потім всі чотири поцупили.
І для чого тоді було обвішувати місто понад півсотнею камер відеоспостереження, які обійшлися в майже півтора мільйона бюджетних коштів, а їхнє обслуговування на рік виходить ще півмільйона з хвостиком? Невже жодна з них не фіксує злочинця, який тягне вкрадену конструкцію, невже з патрульних автомобілів цього не видно, невже не можна налагодити контакт з приймальниками брухту, щоб ті повідомляли в поліцію про злочин? 
Зателефонували до Людмили Панасюк – начальника ЖЕКу-1, на балансі якого знаходиться цей майданчик біля Ракушки, і дізналися, що заява в поліцію написана, але, як вважає Людмила Сидорівна, ефективніше було б чіпляти камери на вході в пункт прийому металу, куди, на її думку, скоріш за все й потрапляє металеве приватне майно. 
Такими темпами дуже швидко від майданчиків залишаться самі скелети – такі собі мовчазні забуті пам’ятники людської байдужості та недбалості. Славнозвісна Ліна Костенко говорить: «Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі». На щастя, не всім. Є небайдужа батьківська громада, якій хочеться бачити майданчики впорядкованими, а свої чада – щасливими. Вони збираються через соціальні мережі й виходять на толоки, наводять лад, ремонтують власними силами. 
Нещодавно одна з таких  активних мам Ліна Федоренко організувала збір коштів для наповнення пісочниці у парку на «Красному». Її ідею підтримали такі ж завзяті батьки та спільними зусиллями зібрали майже 3 тисячі гривень. Двоє татусів-кумів обидва Сергії – Птиченко та Корнієнко оперативно закупили 50 відер піску, засипали пісочницю та взялися за ремонт конструкцій. 
Загалом же величезна паркова зона, яка за задумом мала би бути осередком розваг, нетиповим місцем відпочинку – стає справжнім епіцентром розрухи. Безлад, сухі залишки від нескошених з минулого літа бур’янів, недобудовані споруди, вибиті вікна-двері у туалеті громадського користування, на майданчику переважна більшість гойдалок поцуплена, а на тутешніх урнах хтось тренував удар ногою, у водоймищі, яке капітально чистили, плаває сміття, пляж без піску – перелік можна довго    продовжувати. 
Місцеві свідомі жителі не дають остаточно зачахнути цій розпочатій добрій справі. Активісти, які не хочуть розголошувати свої імена, днями влаштували акцію – прибрали територію від сміття, спакували та залишили позитивне повідомлення для наступників «кинь мене до урни!». Інші люди, підтримуючи гарну справу, виносять зібране до сміттєвих баків. От якби ж запустити такий ланцюжок серед комунальників, які й мають займатися питанням чистоти…
Майданчик у парку «Дружби-Достик» також має пригнічений вигляд: відламані дощечки на каруселях, сходинах, пісочниці, зруйнована лавка, перекинуті урни. Але ж під час нашого візиту спортивний комплекс, наче горобці, обсіли місцеві турнікмени, які практикують вуличний воркаут – тренування на турніках та брусах. Ну хіба вже заради цих завзятих спортсменів-аматорів та майбутнього наших дітей не хочеться зберегти увесь цей спортивно-ігровий простір нашого міста? 
Менш плачевна ситуація склалася на майданчику на П’ятихатках, бо там він знаходиться у прибудинковому дворі, а отже під більш пильним контролем місцевих мешканців. Проте лагодження дощечок, що відпали, заповнення пісочниці піском, фарбування – ніхто й тут не скасовував. 
Хочеться вірити, що свідомість і міської влади, і балансоутримівачів, і мешканців прокинеться задля того, щоб дитячі крихітні, але широко відкритті до пізнання оченята бачили довкола себе кращий світ…

Орися ЛАДАТКО.

P.S. Поки верстався номер, гойдалки біля Ракушки відновили. От якби ж всі так оперативно реагували. Проте балансоутримувача майданчика на Красному досі немає, бо об’єкт ще не завершений та не зданий в експлуатацію. То що ж, почекаємо, поки весь рознесуть по щіпках?