Архівне фото. До столу достатку гостинно запрошує перший квартал. 

Життя у серці міста вважається чи не найкомфортнішим, адже до багатьох соціально важливих об’єктів, держустанов, органів місцевого самоврядування, паркової зони як рукою сягнути, і більшість справ можна вирішити за півгодини. Мешканці середмістя й самі вважають, що їм дуже пощастило проживати в одному з привабливих куточків Синельникового, який утворює квартал №1, вже понад 5 років очолюваний Наталією Саратовою.

Прогулюючись околицями першого кварталу, познайомились з контрастами, якими він рясніє. Так, чудова паркова зона, яку віднедавна ще й осучаснили, замінили тротуарну плиточку, встелили там, де її зовсім не було, встановили більше лавок, та центральні вулиці Каштанова, Музична, капітально полагоджена Павла Тичини, на превеликий жаль, мають вкрай обмежену кількість сміттєвих урн. За словами квартальної,  ця проблема не може бути вирішена на окремо взятому кварталі, оскільки боротьба зі сміттям на вулицях шляхом встановлення необхідної кількості урн – парафія міської влади. Отож чудовий настрій від прогулянки може нівелюватися тим, що елементарно етикетку з-під морозива нікуди викинути. 
Серед інших протиріч – вісім затишних вуличок, на яких стоїть 260 житлових будинків, 7 багатоквартирних домів, мешканці яких дбайливо впорядковують свої подвір’я і задвірки, натомість є 3 безхазяйних домівки, що зазнають руйнування, стають місцями накопичування сміття. 
Крім цього, за наявності сміттєвих баків, якими користуються мешканці приватного сектора, є чотири стихійних сміттєзвалища, про які квартальна повідомляла у мерію. Так бути не може, особливо в центрі, який вважається обличчям усього міста, тож сподіваємося, що вони будуть ліквідовані.
Контрастність першого кварталу полягає ще й в тому, що на його території розташовані шість кафе, магазини з різноманітним асортиментом товарів, аптеки, заклади культури, інші соціально значимі об’єкти, здавалось би, чого ще треба для більшого комфорту. Попри це стоїть посеред Музичної вулиці, наче привид, недобудований комбінат громадського харчування, який без вікон-дверей зовсім не приваблює своїм зовнішнім виглядом.
На щастя, частину таких забутих та покинутих напризволяще об’єктів підприємці облаштовують. Взяти хоча б грандіозне незавершене ще за радянщини будівництво поруч зі старим універмагом, яке знаходилось напроти цієї ж недобудованої їдальні. Тепер там цілий торгівельний центр будівельних матеріалів та товарів для дому «ГрандстРОЙ», на який любо глянути та корисно відвідати, адже подібний будмаркет знайдеться хіба що в обласному центрі. 
А теплопункт за універмагом, який приваблював різний сумнівний контингент, нарешті розібрано. Сусіди тієї багатоповерхової недобудови врешті видихнули з полегшенням, адже втомилися постійно викликати поліцію, коли до неї раз по раз лізла чи то молодь в пошуках екстриму, чи то неблагополучні.
Втім, квартал це не лише будівлі, а перш за все – його мешканці, за ствердженням квартального старости, в більшості своїй небайдужі, дружні, працелюбні та талановиті. Це показало зібрання минулої осені, коли вони разом готувалися до виставки майстрів та столу достатку квартального комітету, присвячених до Дня міста. Під час тих зборів відшукали серед сусідів тих, хто вміє в’язати, плести, малювати, вирізати по дереву. 
А скільки ще талановитих серед мешканців першого кварталу? Виявити таких людей, вважає квартальна, цілком реально під час спільних зустрічей. Однак жінка спостерігає соціальну пасивність, закритість людей, низьку явку на збори. Ця проблема дуже хвилює Наталію Василівну, оскільки вона вважає, що живе спілкування не замінять ніякі технічні засоби комунікації, а коли знаєш людей та їхні захоплення, легше організувати дозвілля.
Інертно ставляться мешканці і до щорічного міського конкурсу «Краще подвір’я», не бажаючи брати в ньому участь. Хоча чудово впорядкованих, гідних для участі домоволодінь вистачає.
Володінню повною мірою інформацією про тих, хто мешкає на кварталі, заважає міграція людей. Зареєстровані одні, проживають – зовсім інші, квартиранти постійно змінюються. Це певним чином ускладнює роботу голови квартального комітету, яку вона порівнює зі службою шерифа, що надає громадський захист та сповна володіє інформацією про людей. 
Так, староста кварталу проявляє особливу увагу до людей поважного віку, які потребують додаткової турботи. Часто до неї звертаються з проханням допомогти у вирішенні сімейних конфліктів, подекуди із залученням дільничного. Навідується, дізнається про стан справ, працевлаштування дев’ятьох жителів, які перебувають на контролі в правоохоронних органах через асоціальний спосіб життя. 
Голова квартального комітету №1 тримає постійний зв’язок з керівництвом міської ради. Коли виникає питання чи проблема – несе повідомлення чи звернення у міськвиконком, в чому допомагає їй і досвід депутатства у міськраді протягом кількох скликань. 
Аби рідні вулиці завжди мали належний вигляд, квартальна раз на кілька тижнів здійснює обхід, перевіряючи їх санітарний стан. Як вона вважає, через відсутність у людей культури побуту та небажання бачити далі свого носа, контейнери переповнені, часто сміттям, яке не рекомендується викидати до бака, про що неодноразово повідомлялось. Та й на тротуарах головних вулиць попід подвір’ями, де щодня ходять і самі господарі, й інші мешканці міста, в різні пори року часто лежать не прибране опале листя, віття чи не розчищений сніг. 
Ще одна проблема, яку можна вирішити спільно з міською владою та мешканцями кварталу – забезпечити будинки інформаційними вказівниками з найменуванням вулиць та номерами. Це питання порушувалося на засіданнях голів квартальних комітетів, йшлося про те, щоб виготовити таблички на будинки,  що стоять на розі вулиць, коштом міської ради. Власники домоволодінь і самі можуть на своїх парканах фарбою чи хоча би крейдою написати номер дому. 
Відсутність вказівників, тим паче, коли багато вулиць перейменовано, тягне за собою труднощі для роботи поштарів чи медиків. Маємо надію, що це питання вирішиться якомога швидше, і нові й старі назви всіх вулиць та провулків міста будуть зафіксовані на табличках.
У будь-яких справах та добрих починаннях квартальна заручена під-тримкою активісток квартального ко-
мітету Лілії Солодовник, Марії Бондаренко, Олени Бєлан та Лілії Гринько. Небайдужі, активні та діяльні жінки завжди переймаються турботами кварталу, на якому проживають. 
В планах голови квартального комітету №1 проведення свята вулиці. Колись давно вже були такі починання, тож добре було б відновити та продовжити добру традицію. Так, самі назви вулиць Шевченка, Довженка та Павла Тичини надихають на проведення заходів, присвячених творчості відомих українських письменників. 
Місцеві жителі вважають свій регіон благодатним для виставки умільців кварталу, де їхніми творчими доробками зможуть насолодитися охочі перехожі. Наприклад, коли учні школи культури та мистецтв виходять на імпровізований концерт, люди зупиняються, щоб поринути у світ музики. 
- У такий динамічний та метушливий вік просто необхідне живе спілкування, яке не замінять ані телебачення, ані інтернет. На нашому кварталі є люди – на всі руки майстри, які можуть зробити у розвиток культури та духовності рідного міста свій внесок, - натхненно розповідає Наталія Василівна. 
Голова кварталу по завершенню карантину планує втілити все задумане в життя, а ще – на період літніх канікул організувати для дітвори майстер-класи, щоб навчати допитливих малих новому, цікавому й корисному. Головне – щоб у сучасних дітей така форма пізнання викликала інтерес.

Орися ЛАДАТКО.

На місці будівельно-господарського маркету «ГрандстРОЙ» колись також була недобудова. На щастя, з’явився справжній господар, який перетворив руїни на сучасну будівлю...

...а ось це недобудоване приміщення 
поки що чекає на свого хазяїна.