Розповідаючи про безліч нових приводів для відмов у нарахуванні субсидій, які вигадали для пересічних українців наші можновладці, ми запропонували нашим читачам висловити свою думку з цього приводу (див. «Українці державі не по кишені», «БН» №50 від 13.12.2018 р.).
Сьогодні наболілим діляться 
Л.Н. Чередниченко із с. Запорізьке:
- Маючи 80 років, я з трудом пересуваюся з паличкою, тому новини дізнаюсь зі шпальт вашої газети, яку постійно передплачую. Прочитавши статтю «Українці державі не по кишені», вирішила написати й про своє «шоу» з нарахування субсидії, якою вперше скористалася у 2016 році. Два роки було нормально, але в 2018-му нова влада прийняла постанову, за якою я залишилася без субсидії, бо мій одружений син і його донька прописані в мене.  Втім, невістка з дочкою переїхали до сусіднього села і не проживають у моєму будинку з 2014 року. Не допомогли ні довідки з Михайлівської сільради, де вони зараз мешкають, про їхнє фактичне проживання там без реєстрації, ні довідка про те, що мій син, інвалід 2-ї групи з дитинства, вже подав до суду позов про розлучення. Сказали додати ще квитанцію з банку про сплату мита у сумі 704 грн. 80 коп. І тоді я зрозуміла, що потрібні не докази, а допомога державі у вигляді мита з його мізерної пенсії 1452 грн.
Отак наша держава захищає малозабезпечених. Вже зима, а субсидії мені так і не призначили. Чиновники, які отримують зарплати від платників податків, не пропонують, як вийти із такого становища. За допомогою вашої газети я сподіваюся одержати відповідь від начальника нашого управління соцзахисту, як мені вижити і звідки брати гроші на оплату компослуг.
Пан Володимир з сел. Первомайське, який попросив не згадувати його прізвище:
- Я цього опалювального сезону отримав субсидію у вдвічі меншому розмірі, ніж торік. Як виживати при цьому – ніхто не пояснив. То нехай хоча б пояснять мені, навіщо у повідомленні про надання субсидії є пункт про моє «право оскаржити до комісії або до суду» рішення про такий смішний розмір моєї субсидії, і чи дійсно він може мені зарадити, або ж це звичайна формальність.
Ірина ПЕТРЕНКО з Синельникового:
- Ми з чоловіком вже кілька років не живемо разом. Коли почалася така катавасія з призначенням субсидії і його доходи (яких я, зрозуміло, і в очі не бачу) стали плюсуватися до моїх, я звернулася до суду для офіційного розірвання шлюбу. Та це не дуже й допомогло, адже довідка про те, що процес розлучення ведеться, «не встояла» перед тим, що доходи беруться за попередні півроку, коли ми просто проживали окремо. Я припускаю, що є випадки, коли люди дійсно приховують допомогу своїх рідних, щоб применшити свої статки, але ж це не мій випадок! Чому в такому разі не можна додавати свідчення сусідів чи того ж голови квартального комітету про те, що наше окреме проживання це реальність, а не приховування від когось своїх «захмарних» доходів? Адже у кожної родини своя ситуація і рішення щодо призначення чи відмови у призначенні субсидії має бути обґрунтованим, з урахуванням усіх обставин, а                 не шаблонним.