28-го травня біля групи братських могил по вул. 95-го Прикордонного загону та на рубежі оборони м. Синельникове з дотриманням протиепідемічних заходів пройшли урочистості з нагоди Дня вшанування ветеранів та пенсіонерів Державної прикордонної служби України.
В цей день під урочисто розгорнутими зеленими прапорами зустрілися колишні прикордонники. Враховуючи карантинні обмеження, на традиційному заході зібралося дещо менше учасників, ніж зазвичай. 
Втім, вшанувати тих, хто стояв на варті безпеки кордонів в усі часи, у нашому краї зібралися «зелені кашкети» не лише з Синельниківщини, а й з Новомосковщини, Васильківщини та Дніпровщини. Розділили миті церемонії з гостями також військовий комісар Євген Шкнай, керівник громадської організації «Пошук Дніпро» Євген Трушенко та голова ради ветеранів-прикордонників Синельникового Володимир Барановський.  
Святкове імпровізоване дійство, до проведення якого не залучалися працівники культури, пройшло напрочуд по-домашньому й тепло. Навіть дощ, який падав зрання, вщух до початку зустрічі побратимів. 
А скільки дружніх товариських обіймів побачив той день – не злічити. Одні з таких, щирих й братських, сталися на нашій землі через довгих 35 років після дембеля з анапського навчального центру з підготовки молодших спеціалістів морських частин прикордонних військ. Отож саме тут відбулася радісна зустріч товаришів по службі – багатьом з нас відомого Сергія Бірюкова та моряка Сергія Князєва. 
Синельниківська земля, куди з року в рік з’їжджаються прикордонники, священна, оскільки зрошена кров’ю відважних захисників. Так, пошуковець Євген Трушенко розповів, що на місці братської могили по вул. 95-го Прикордонного загону за часів Другої світової стояв колодязь з питною водою. В нього фашисти безжалісно скидали загиблих та тяжкопоранених солдат. Одного такого, О. Кулішова, місцевому старенькому жителю вдалося витягнути, про що зі сльозами на очах розповідав сам врятований, коли приїздив сюди у   80-х роках.
Екскурсія рубежем оборони болем відлунювала в серцях, коли Євген Григорович переповідав, як життя кожного знайденого та ідентифікованого полеглого прикордонника трагічно обірвалося під Синельниковим. Всі, кого відшукали в окопах, лежали обличчям до ворога, ніхто не повернувся спиною. Зі старих фотографій, які демонстрував пошуковець, на учасників екскурсії дивилися молоді герої, долі яких навічно пов’язалися з синельниківським краєм. Маємо їх пам’ятати!
Запалюванням свічок, покладанням квітів, скорботною тишею присутні вшанували прикордонників, які ціною життя обороняли рубіж Синельниківщини у жовтні 1941-го року, тих, хто поліг у наші дні, захищаючи українські кордони на Сході, хто не дожив до наших днів.

Орися ЛАДАТКО.