 Чергова сесія міської ради почалася з пікетування – незадоволені підвищенням цін на все, що тільки можна, люди прийшли під будівлю міськвиконкому з плакатами і обуренням. Вони зачитали і передали на підпис депутатам своє звернення до керівництва країни.
На початку роботи депутати відмовились затвердити на посаді першого заступника міського голови свого колегу Сергія Бірюкова. Тож, скоріше за все, новий пеший зам в місті з’явиться вже після виборів.
Крім того, власність територіальної громади Синельникового таки поповнилась новим об’єктом – депутати прийняли до неї 12-й будинок по вулиці Миру, який ТОВ „Східбудінвест” відмовилось обслуговувати через розбіжності у баченні розмірів орендної плати за землю, про що ми вже неодноразово писали. Будинок передано у повне господарське відання ЖЕКу-2, головний інженер якого, він же депутат Сергій Дрозденко з цього приводу має купу питань: як бути з незатвердженими тарифами, хто і як обслуговуватиме ліфти, котельні (адже в ЖЕКу таких працівників досі не було) тощо.
Два питання стосувалось редакції газети „Синельниківські вісті”. Постановою апеляційного суду, як доповів депутат Григорій Шаркевич, протест прокурора з приводу рішення сесії щодо прийняття у власність громади приміщення редакції відхилено, і таким чином будівля належить місту. Ні в якому разі не заперечуватимемо, але спитаємо, чому, якщо, за словами Григорія Ілліча, постанова була прийнята ще в липні, редакцію (яка, до речі, всі ці роки утримувала приміщення, вкладаючи туди власні кошти) до цього часу не повідомили, що вони тут, у цій будівлі, ніхто? І друге питання, з огляду на постійні обурення депутатів щодо незаконності обрання і призначення редакторів: а чи потрібна місту взагалі ця газета? Принаймні, в такому вигляді, як вона є: з власним баченням завдань, з редакторами, які мають свою позицію, а не висвітлюють лише позитив. Можливо, місту насправді потрібен лише „Вісник виконкому”, де все мажорно, чудово, і ніяких проблем? Це вже більше до питання змін до редакційного статуту, де, за версією депутатів, мають залишитися лише два співзасновники: міська і районна ради, і який, до речі, так і не змогли затвердити цього разу.
Таким чином, придбавши у власність два будинки, місто в той же час, як і раніше, залишається під загрозою втрати трьох, адже заборгованість колишнього „Міськкомунгоспу” перед банком „Новий” (нагадаємо, йдеться про кредит, гарантом повернення якого виступила міська рада ще на початку 2000-х років, а в якості застави фігурують обидві будівлі виконкому та міськво) так ніхто й не погасив. Тож на сесії було озвучено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області щодо стягнення з Синельниківської міської ради чималенької суми майже у 200 тисяч гривень на користь банку „Нового”. Постанову цю, звичайно, вирішено оскаржити (і „Міськкомунгосп”, мовляв, вже банкрут, і код невірний, і терміни порушені) і повертати борги (принаймні, на цей час) міська рада не планує. Виникає питання виконання зобов’язань: а що, можна виступити гарантом просто так, на словах? Ми гарантуємо, але не гарантуємо – так виходить?
Сесія виявилась такою насиченою і напруженою, що її довелося проводити два дні. Земельні питання, заради яких часто приходять на засідання жителі Синельниково, передвинулись з п’ятниці на понеділок, оскільки частина депутатів просто, чи то втомившись, чи то у власних справах, пішла з залу. З цього приводу одна з таких пересічних громадянок, яка просиділа на сесії з десятої ранку до чотирьох годин дня і так і не дочекалась розгляду свого питання, гірко зітхнула: „Ось вони, наші обранці, захисники народу, в усій красі, з усією повагою до виборців”.
Оксана ЛЕНДА.
|
