Шановні читачі! 

Другого листопада виповнюється 17 років з дня виходу першого номера газети „Берег надій”. Ми вітаємо всіх вас з цією подією і сподіваємось, що й надалі ви будете разом з нами. Бо без передплатників, авторів і читачів – газети не буває, у спілкуванні з вами журналісти бачать сенс своєї роботи та черпають натхнення.
Ми також з вдячністю сьогодні згадуємо тих земляків, з легкої руки яких було засноване і існує зараз видання – Володимира Роя та Володимира Хорішка. Ми не уявляємо свого подальшого розвитку без наших друзів-меценатів керівників синельниківських та васильківських агропідприємств Георгія Колпака, Віктора Бібіка, Володимира Сулаєва, Андрія Усова, Юрія Жулея, Миколи Зузика, Дмитра Гапоненка, Геннадія Риженка, Володимира Постола, Миколи Карасьова, Віктора Дубовика, Олександра Гусака, Дмитра Ушакова, Дмитра Лобача та інших прихильників газети. 
Відкриті ми також для керівників міської влади, районної та очільників ОТГ, які через нашу газету мають змогу доносити до людей суспільно значиму інформацію. 
Віримо, що так буде і надалі, і „Берег Надій” залишатиметься головною суспільно-політичною газетою в регіоні – цікавою, корисною, очікуваною в кожному домі.
Зичимо всім здоров’я, благополуччя в родинах та миру на нашій українській землі!
Пишіть, дзвоніть, заходьте!

З повагою,
колектив редакції газети „"Берег Надій".

З пером журналіста по життю

Добридень чи добривечір Вам у хату, шановні синельниківці на сході й заході, на півночі й півдні суші!
Хоча ми територіально і роз’єднані десятками кілометрів між громадами, але нас духовно та інформаційно об’єднує наша незалежна газета «Берег надій». Свідченням цієї єдності є гуртування вас, наші дорогі читачі, навколо неї, найкращої газети, яка за будь-якого режиму дотримується головного принципу – писати тільки правду та систематично й послідовно захищати інтереси наших людей. 
Адже виходить «Берег надій» для вас, шановні читачі, про вас, завдяки вам. Для пересічного люду, якого на Синельниківщині більше, свобода думки і слова також необхідна, як хлібина на столі, як сіль у сільниці, як молоко у глеку.
2-го листопада знаменний день – День народження газети! У 2002-му році вийшов її перший номер. З неба газета не впала. Вона пройшла нелегкий тернистий шлях, і дякуючи співзасновнику газети, нашим аграріям, згуртованості невеличкого дружнього колективу журналістів під керівництвом Станіслава Ткачова, газета є і буде! 
Тож я щиро вітаю всіх працівників друкованого слова та читачів з нашою подією – іменинами газети «Берег надій»! Традиційно на знак цієї події потрібно сказати теплі слова вдячності ветерану-трударю газети Асі Мариненко. Хист до писання молоденької вчительки в забутому Богом і людьми селі примітили ще на початку 70-х й довірили «перо журналіста», з яким вона живе все своє доросле життя. Її злободенні кореспонденції завжди хвилювали читача. Зараз вона як володар надзвичайної скромності і порядності, немов жива енциклопедія подій і людських доль Синельниківщини. І сьогодні, перебуваючи на заслуженому відпочинку, вона не полишає пера, продовжує писати про все, що хвилює земляків. До речі, за свої 46 років роботи активним кореспондентом газети нашого регіону Ася Іллінічна давно вже достойна звання «Почесного громадянина». Гадаю, що цю пропозицію обов’язково почують у верхах.  
Сприятлива також  в газеті поетично-лірична аура, яку створюють обдаровані любителі-дописувачі. Серед них є і ветерани поетичного слова, які відгукуються на будь-яку подію, турботу, біль і радість сьогодення. Це поетеса від села і школи Людмила Дем’яненко, яка одночасно сповна віддавала свої знання, любов і душевну теплоту дітям. Це Зінаїда Грушко-Колінько, від землі агроном-садівник, яка вдихала п’янкі аромати квітучого саду. Це вони, як пише один поет, зазирнули правді в очі та загрузли в ній навік. Читаючи їхню поезію, часто ловиш себе на враженні, ніби щось споріднене від Тараса і Ліни Костенко. Так близькі вони по духу. Кожен їхній вірш є цікавим і неповторним, змістовним, прищеплює любов до рідного краю, надихає до роздумів. Людмила Іванівна і Зінаїда Дем’янівна є авторами багатьох книжок.
Видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко не раз говорила про те, що у поета не буває ні кар’єри, ні біографії, а «є тільки доля». Саме її слова я хочу навести з приводу річниці газети:
Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде, і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.

Нехай кожний вітерець з «Берега надій» принесе нам усім, газетярам і читачам, тільки успіх, радість і щастя!

З повагою – член громадської 
редколегії газети Валентин ВАСИЛЕНКО.