Адміністрація та педагогічний колектив КЗО «Новоолександрівська ЗШ І-ІІІ ступенів Раївської сільської ради» щиро вітає ЯНЧУКА Володимира Володимировича з 50-річчям трудової діяльності!
Учитель-методист, Відмінник освіти України, директор школи, учитель історії та правознавства Володимир Володимирович Янчук - це золота сторінка історії школи. А з 1990 по 1998 роки він також працював головою сільської ради.
Його біографія тісно пов’язана з Комуноленінською СЗШ. Тут він у 1973 році (після переводу з с. Зайцеве) і розпочав директорський шлях довжиною майже в 44 роки.
Народився Володя на Волині 11 листопада 1949 року в невеличкому селищі Головно Любомльського району – дітей в сім’ї було троє. До школи хлопчик пішов рано: ледь виповнилося 5 років і 10 місяців. Навчався з великим задоволенням, а найбільше чекав на уроки української та російської мов і літератур. Любив слухати розповіді старенького вчителя-історика про Петербург, про його зустріч із Сергієм Єсеніним. Школа – єдине місце, де Володя забував про важке дитинство, бо вдома чекав постійний голод. Повоєнні роки ні для кого не були легкими, а для сільської родини тим паче.
Бідність панувала у кожній хаті, зате не було заздрощів, злоби, ненависті. Дитячі душі тягнулися до світлого, як сонячні промінчики.
Спливав рік за роком. І вже у 1964 році хлопець склав перші іспити за 8 клас. За п’ять кілометрів пішки до школи чого тільки не вивчив напам’ять. Батьки підтримували бажання сина вчитися.
До вступу у Сімферопольський педагогічний інститут готувався старанно. Конкурс був величезний: 12 чоловік на місце! І це додавало сили. Хотів довести, в першу чергу, собі, що він зможе вступити. Його зарахували на І курс історичного факультету. Студенту дуже подобалося навчання - до ночі засиджувався над підручниками.
Коли їхав на перші розкопки на Кавказ, на одній із зупинок познайомився з дівчиною. Розговорились, її звали Іриною. Родом була вона теж із Волині. Після закінчення вузу його направили до Синельниківського району. Ірина Іванівна на той час працювала у Варварівській школі. Вони одружились, отримали двокімнатну квартиру в центрі села Новоолександрівка. Не розлучалися ніколи, підтримували одне одного і в горі, і в радості. Виховали двох синів: Сергія і Романа. На канікулах забирають до себе онуків: Настусю, Єгорчика і Вову.
Спогади не полишають, адже доля не скупилася не тільки на хороше й солодке, а й на гірке, тривожне.
Дні минали в нарадах, семінарах, зустрічах, поїздках, конференціях, уроках. Щоденна кропітка праця давала свої плоди: навчальний заклад увійшов в десятку найкращих серед сільських шкіл. Тепер Комуноленінську знали не тільки в Дніпропетровську, а й у Києві, бо учні їздили навіть до Верховної Ради, щоб прозвітувати про свою роботу в Суспільній Акції «Громадянин».
Згодом Володимир Володимирович стає учасником Міжнародної конференції з питань громадянського виховання учнів за участю освітян України, Великобританії, представників конгресу сенаторів США. Школа постійно тримає друге місце в районі з предметних олімпіад. За всіма цими досягненнями - постійне напруження, здоров’я, нерви.
Час не стоїть на місці. Сьогодні В.В. Янчук перебуває на заслуженому відпочинку. За плечима – величезний багаж знань - як учителя, так і керівника (директор школи по 2018 рік).
Змінювались вимоги до освіти, з’явля-лися нові реформи, нові стандарти навчання. Він завжди ішов у ногу з часом.
Умілий, досвідчений керівник, який чітко розумів завдання, поставлені перед ним, розумний педагог, який навчався сам і навчав інших; надійний колега, який підтримував усі започаткування в школі й продовжував старі традиції; мудрий наставник, який допомагав молоді освоювати ази роботи в школі; компетентний вихователь, який вивів у світ не одне покоління учнів. Енергійний, творчий, цілеспрямований, міцний духом, людяний. Про його професіоналізм свідчить його величезний авторитет серед освітян. Наш згуртований, висококваліфікований педагогічний колектив – це його заслуга.
Найвища нагорода в житті – це успіхи колишніх вихованців, його життя продовжується в них!
| 
