Анатолій Семенович Хасенко - житель села Веселого Раївської сільської ради. Учасник форсування Дніпра, герой-ветеран, якому вже наближається до 90, мешкає один і, незважаючи на поважний вік і дуже поганий зір, ще порається по господарству, вирощуючи овочі й фрукти на власному подвір’ї.

У вікні старенької хатки Анатолія Семеновича видніється табличка «Тут мешкає ветеран Великої Вітчизняної війни». Та, незважаючи на цей знак приналежності до когорти мужніх визволителів рідної землі, ветеран став зазнавати знущань від тих, хто мав би наслідувати тимурівським традиціям та всіляко допомагати старенькому.
Наче сарана пройшлася подвір’ям Анатолія Хасенка на початку листопада – поламані яблуньки, посаджені  лише цього року, вирвані саджанці малини, повалений паркан… Наскільки зміг, господар спробував відновити насадження – та наступного вечора все повторилося. А потім якась дитина принесла записку, в якій – образливі слова, лайка на межі з погрозами.
Занадто погано бачить Анатолій Семенович, щоб упізнати цього  «листоношу», він не може навіть з впевненістю сказати, хлопчик це чи дівчинка. Тим більше – не впізнати старенькому кривдників. Тому з відчаєм і болем запитав у нас: «За що я воював? За те, щоб виросли ось такі діти?».
Цих бешкетників, безумовно, виявлять, адже залишати безкарним таке зневажливе ставлення до ветерана не збирається ні сільський голова Леонід Головко, ні голова Раївської ветеранської організації Людмила Бойко, ні відповідальний секретар районної організації ветеранів Віталій Петров. Дуже хочеться заспокоїти Анатолія Семеновича, хочеться, щоб до нього навідалися інші діти, саме такі, щастя й мир яких він боронив 70 років тому. Агов, справжні тимурівці, де ви?  
Оксана ЛЕНДА.