П’ята година ранку, а в дворі Синельниківського центрального відділення Укрпошти вже черга. Саме тут розташоване відділення Державної реєстраційної служби, яке з початку 2013 року веде реєстрацію прав на нерухоме майно. В порядку живої черги намагаються зареєструвати договори оренди землі і фермерські господарства. Адже коли своєчасно цього не зробити, то матимуть „головняк” усі: сільгоспвиробники ризикують випасти з єдиного податку 4 групи (колишнього фіксованого сільгоспподатку), порушується порядок державної звітності, пайовики-власники землі „зависають” у повітрі і юридично опиняються незахищеними від недобросовісних орендарів, районний бюджет втрачає податки з цих земель, бо їх фактично ніяк сплачувати. То ж чому так виходить і хто створив це бюрократичне коло пекла?
В день наших відвідин реєстраційної служби 20 чеків (своєрідних талончиків на прийом) на реєстрацію іншого речового права за допомогою електронного апарату керування чергою, встановленого у коридорі служби, «поділили» між собою порівну фермерські господарства «Рой» та «ДВК».
- Уже місяць мій робочий ранок починається не з ферми чи тракторної бригади, а з цього коридору, - розповідає директор підприємства Анатолій Рой. – І кінця-краю не видно, бо більше, ніж 10 договорів зареєструвати за день не можу. Кажуть, не справляються комп’ютери.
- Третій рік триває процедура перереєстрації і за цей час ми переоформили приблизно дві третини наших договорів, - каже представник «ДВК» Олександр.
Три роки тому, знайомлячи читачів з новоствореною службою, «Берег надій» наводив слова її начальника Світлани Єрьоміної щодо прагнення працювати без черг і зволікань.
- Сьогодні ситуація дещо стабілізувалася. Спочатку, безумовно, були певні організаційні «накладки», втім, спільно з нашими клієнтами ми напрацювали певний порядок. Виходячи з досвіду роботи, знаємо, що в день наша «пропускна здатність» становить в середньому близько 20 справ. Це, дійсно, не дуже багато, але ж не з нашої вини. Проблема в тому, що до кожної справи потрібно прикріпити скановані копії документів. А комп’ютерна програма, яка обробляє дані, створена таким чином, що тільки документи, відскановані за допомогою цієї ж програми, можуть бути нею розпізнані. Тому, на жаль, за допомогою інших електронних носіїв – флеш-карт, дисків, через електронну пошту тощо - ми жодним чином не можемо прискорити процес, - розповідає Світлана Миколаївна.
- За перший рік роботи нашої служби ми обробили 4600 заяв, за минулий, 2014-й – 5400. Зараз самі фермери вже прагнуть подбати заздалегідь про вчасне переоформлення договорів, якщо бачать, що термін дії попереднього спливає.Щоб якось „помирити” юридичних осіб та громадян, за негласною домовленістю навіть «звільнили» для фізичних осіб окремий день – понеділок. Втім, ніхто, зрозуміло, не відмовить пересічному громадянину, якщо він прийшов у інший день і час дозволяє йому потрапити на прийом.
Особливо намагаємося йти назустріч тим, хто живе поза межами району, розуміючи, що їм далеко діставатись.
Так, в коридорі реєстраційної служби доволі спокійно. Тут вже не деруться за місце в черзі, як це бувало, за словами спеціалістів установи, у перші часи її існування. Втім, виникає кілька питань, які, на жаль, не вирішуються на місцевому рівні.
Хто і навіщо створив саме таку комп’ютерну програму, яка не прискорює, а уповільнює процес цим пресловутим скануванням (а обізнані в комп’ютерних справах люди знають, що це доволі довга й нудна операція)? Чому чиновники в міністерствах, вже напевно знаючи, які черги на місцях створює такий повільний прийом документів, не видають накази щодо введення додаткових штатних одиниць в службах районного рівня? До речі, за словами Світлани Єрьоміної, це питання неодноразово порушували і вони самі, і керівництво райдержадміністрації, і безпосередньо фермери, всі разом зверталися до Мінюсту. Вже, начебто, розглядалася можливість додати до складу служби ще одного працівника, та події минулого року уповільнили, а потім і зовсім зупинили цей процес…
Те ж саме ми почули і у Синельниківському відділенні земельних ресурсів. Заступник начальника Світлана Потаніна буквально перед нашим візитом мала „жарку” розмову з керівником одного з сільгосппідприємств на предмет затримки видачі виписок з державного земельного кадастру, без яких неможливо зареєструвати договори в юстиції.
- Три дні не працює комп’ютерна програма, через що наші реєстратори не мають доступу до київського серверу, - розпачливо розводить руками вона і в черговий раз демонструє „капризність” електронного дива прогресу.
Та навіть коли і працюють комп’ютери, то більше десяти справ підготувати не вдається, бо кожна з них – це три теки з шести-дванадцяти друкованих листків. То ж і не дивно, що деякі сільгосппідприємства реєструють договори оренди паїв по року!?
То ж в даному випадку, на нашу думку, все ж доречна фраза: не знаю як, але не так має бути. І головне питання, відповідь на яке не може знайти пересічний українець - навіщо нам такий технічний прогрес, децентралізація, і адмінреформа, в результаті яких не зменшується купа всіляких установ, які дублюють, копіюють, підстраховують і лише заплутують людей? Питаннями речових прав, зокрема, сьогодні займаються нотаріуси і реєстраційні служби, земельні відділи при виконавчій владі, кадастрові відділи, приватні й державні бюро техінвентаризації, центри надання адмінпослуг… Куди саме звертатися – розібратися проблематично.
- Чому я не можу пред’явити в податковій інспекції техпаспорт на приміщення, а маю надати саме витяг, з тими ж цифрами, що і в техпаспорті, ще й додатково заплатити? – резонно запитує мене стомлена жінка в черзі. Я не знаю, що їй відповісти. Втім, згадуючи класика, якщо подібні установи створюють, то це комусь потрібно. Чи, точніше, вигідно?..
Оксана ЛЕНДА.
|