До редакції «БН» надійшов лист від читачки з Вільного наступного змісту:

Добрий день, працівники газети «Берег надій». До вас звертається 80-річна пенсіонерка Лідія Кирилівна Касьяненко, яка проживає в селі Вільне, вул. Центральна, 167. Прошу, благаю вас допомогти захистити мене від сусіда Велічева.
Я живу одна, захисту ні від кого. Поки дід був живий, все наче було нормально, все мовчок, а тепер і межа, і земля неправильно лежать. «Все моє, і я покажу хто я, - твердить чоловік». А скільки «матів-перематів» та принижень, адресованих мені від 30-річного сусіда. Вже два роки терплю такі образи, свавілля.
Зверталася усно сотню разів до нашого старости Анатолія Полякова – обіцяв, що поговорить з ним. Написала уже дві заяви дільничному, проте все тихо. Мабуть, не доходять вони до нього.
Інша проблема – собака. Засунули тварину в клітку і сиди там: ні прогулянок хвостатому, ні вичищань, ні дезінфекції собачого помешкання. А воно ж поруч з вікнами – проникнення сторонніх неприємних запахів, мух море – ні дверей, ні кватирку неможливо відкрити...

Для з’ясування усіх обставин, ми зустрілися з представником місцевого самоврядування – в. о. старости Вільненського старостинського округу Анатолієм Поляковим, який пояснив причини затягнутого конфлікту між сусідами та окреслив зроблені та заплановані дії на шляху до його вирішення:
-  Ці баталії між сусідами тривають вже певний час. Періодично приїжджаю на місце для врегулювання конфлікту, наче все втихає, потім знову розпалюється суперечка. Спільно з комісією ми  вже переміряли межі. З’ясувалося, що споруди з обох боків зведені з порушенням законодавства – дуже близько до межі. Тож привід для скандалу буде завжди. На сьогодні складно визначити, на чиєму боці правда, і я не беруся цього робити.
З приводу дільничного – це проблематична посада, оскільки їх постійно змінюють. Одному я заяву передав, він пропав – пішов у відпустку. Призначили іншого, який пообіцяв приїхати, – не з’явився. А зараз за нашою територією закріпили зовсім іншого – третього. Проблема в тому, що дільничний їде не на виклик старости в село, а лише тоді, коли в нього, напевно, є час. Я ж не можу встановлювати представникам поліції графік і перевіряти, як вони працюють, мені цю інформацію ніхто не дає.  Бачу, що закріплення за територією у них формальне – наче й зробили це, але в той же час не призначаються прийомні дні.
Ще хочу сказати про те, що якщо бабуся мене не бачить, це ще не значить, що я нічого не роблю. Проводив профілактичну бесіду з сусідом з приводу обзивань літньої жінки, отримав обіцянку, що більше не вступатиме в словесну перепалку.  
Найближчим часом знову планую приїхати на місце конфлікту. Зараз у мене комісії нема, як було за часів головування, тож все робитиму сам – візьму сажень і буду переміряти їхні ділянки. Якщо на той момент зможу задіяти когось з представників поліції, то поїду з ним.
Щодо собаки, то тварина знаходиться на його території, у його дворі. Я зробив зауваження щодо усунення стороннього неприємного запаху, отримав запевнення від чоловіка, що той виправить ситуацію.

Від редакції:
Будемо слідкувати за вирішенням ситуації, що склалася й ми, оперативно інформуючи про перебіг подій. Народна мудрість говорить: «Погано жить, як із сусідами не дружить»… Сподіваємося, що найближчим часом з-за паркану сусідів будуть линути привітання та побажання доброго здоров’я, а не сварливі лайки.