Вегетаційний рік для озимих видався достатньо складним. За підвищеного температурного режиму (на 2,8-3,7°С в порівнянні з середньою багаторічною нормою) рослини пшениці озимої впродовж більшої частини весняного періоду відчували гостру нестачу вологи, що не дало їм змоги ефективно використати поживні речовини, нормально розкущитися та накопичити достатню вегетативну масу.  
Особливо жорсткий гідротер-мічний режим відмічався в першій декаді травня, коли середня температура повітря за цей час склала 21,1°С, що було на 7,2°С вище середньої багаторічної норми. Кількість опадів становила лише 0,3 мм, або 2% від нормативних значень. Таке поєднання високих температурних показників та відсутність достатнього вологозабезпечення призвели до виникнення ґрунтової та повітряної посух. Середня відносна вологість повітря за декаду склала 47%, причому впродовж 8 діб її значення знижувалися до 30% і нижче.
За квітень і травень випало в середньому лише 20,1 мм та 37 мм опадів, що склало відповідно 57 та 74% від середньої багаторічної норми. При цьому слід зазначити, що навіть така кількість опадів відмічалася далеко не скрізь і за рахунок незначних локальних дощів була ще меншою від зафіксованої в зоні діяльності Синельниківської метеостанції.
Інтенсивне водоспоживання рослин, починаючи з фази виходу їх в трубку до фази колосіння, високі температури повітря та відсутність агрономічно цінних опадів призвели до зменшення запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під посівами пшениці озимої по чорному пару до 52–58 мм, а після непарових попередників до 64–88 мм, що виявилося відповідно на 66–72 мм та 31–55 мм менше в порівнянні з середніми багаторічними показниками.  Такі запаси вологи в ґрунті у фазі колосіння пшениці озимої в першому випадку характеризувалися як недостатні, а в другому – як задовільні.  
Початок червня теж виявився бездощовим і характеризувався помірним температурним режимом. Рослини пшениці озимої на більшості посівних площ завершили формування зернівки і знаходяться на початку молочної стиглості зерна. Це дуже важливий період у розвитку рослин, від результатів якого залежить величина та виповненість зернівки, а отже і їх урожайні показники. Як відомо, за нормального вологозабезпечення та достатнього поживного режиму ґрунту на цьому етапі органогенезу за рахунок збільшення продуктивності колоса можна збільшити врожайність пшениці озимої в середньому на 3-5 ц/га.
Густота колосоносних стебел становить на посівах після чорного пару та гороху від 520 до 630 шт./кв. м;  після непарових попередників – від 320 до 500 шт./кв. м. Особливо значна строкатість по густоті продуктивного стеблостою відмічається на озимині після соняшнику, де був проведений неякісно передпосівний обробіток грунту та внесена недостатня кількість мінеральних добрив. Кількість колосків у колосі залежно від умов вирощування знаходиться в межах 14–18 шт. За попередніми даними величина біологічного врожаю більшості сортів пшениці озимої, які висівалися в оптимальні строки після кращих попередників, варіює від 6,2 до 7,5 т/га; після непарових попередників – від  3,8 до 5,2 т/га.  Проте, як відомо, господарський врожай буде нижчим за біологічний щонайменше на 10–15%, а за несприятливих умов збирання різниця у кількості вирощеного і зібраного зерна може бути значно суттєвішою. За попередніми даними, з урахуванням  погодних умов на найближчу перспективу, настання фази повної стиглості зерна слід очікувати на 5–8 діб раніше від середніх багаторічних строків.
На початку календарного літа стан посівів озимих зернових культур на переважній більшості площ поки що залишається добрим та задовільним. Проте в першу чергу викликає значне занепокоєння недостатня кількість продуктивної вологи в ґрунті, що вже проявляється на передчасному пожовтінні та відмиранні листків нижнього ярусу, і при відсутності опадів у подальшому обов’язково негативно позначиться на процесах наливу та дозрівання зерна, а отже і на рівні продуктивності рослин.

М. СОЛОДУШКО, ДУ Інститут зернових культур НААН.
Н. МАКОВИЦЬКА, Синельниківська МС.