 Зміни до виборчого законодавства відкрили шлях на вибори до місцевих рад багатьом молодим політичним силам. Серед них – політична партія „Україна майбутнього”. Для мешканців 38-го виборчого округу вона не є котом у мішку, бо її лідера депутата Верховної Ради Святослава Васильовича ОЛІЙНИКА бачили в роботі протягом чотирьох років. І все ж цю подію, на наш погляд, можна розцінювати як крок молодого політика до самостійного політичного життя.
Ми зустрілися зі Святославом Олійником і спробували вияснити усього три питання: чому, навіщо, як?
- Святославе Васильовичу, сьогодні ви є лідером „України майбутнього”, як це узгоджується з перебуванням у парламентській фракції БЮТ?
- Давайте одразу внесемо ясність: я обирався до Верховної Ради за списком блоку політичних партій БЮТ, одразу ввійшов у однойменну парламентську фракцію. В ній залишаюся і до сьогодні, незважаючи на те, що частина фракції, як відомо, перейшла до коаліції, підтримавши уряд Миколи Азарова. Їх дій я не розділяю, але з іншого боку, не можу погодитись і з тими радикальними лозунгами БЮТу, які закликають до страйків та інших подібних кардинальних акцій. Країні треба рухатися вперед, економіка вимагає політичної стабільності, суспільство прагне еволюційно-поступального розвитку.
Саме з цих міркувань я та наша група взялися за реальну справу - проведення судової реформи, далі буде кримінальна реформа. Повірте, це складніше, ніж організація страйку.
Разом з тим я не був членом ні Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина”, ні Української соціал-демократичної партії, ні партії „Реформи і порядок”, з яких складається БЮТ. Зараз законодавство змінилося, і блокам заборонено брати участь у виборах. Мабуть, в цьому є раціональне зерно, адже ні для кого не секрет, що всі іменні блоки формувалися під конкретну людину, яка дуже часто не мала ніякого відношення до тієї території, де за неї голосують.
Тож переді мною, як перед політиком, став вибір – як бути далі? Як і кожен громадянин, маю право вільно брати участь у виборчому процесі на окрузі, де працював багато років, від будь-якої політпартії, навіть якщо вона не входить до БЮТу. Як прихильник демократії, я зацікавлений у демократичному розвитку країни, у праві людини на вільний вибір. Мені не подобається ситуація в країні, коли колишні прем’єри змагаються у брутальному звинуваченні один одного. Це не наближає до вирішення нагальних питань, але це дуже простий спосіб приєднатися до будь-якої існуючої партії і здобути мандат. Однак на цьому шляху немає найголовнішого – персональної відповідальності.
Тому ми обрали інший шлях: не ходити „зі своїм статутом в чужі монастирі”, а написати свій статут. Тобто, не приєднуватись до когось, а створити свою партію „Україна майбутнього” на власних переконаннях. Вони базуються на принципах вільної людини, які вважаємо актуальними сьогодні і завтра, які ведуть у майбутнє, а не у минуле. Це незаплямована і світла партія.
Хтось може сказати, що вона молода, мало „засвічена” на екранах телевізорів, без партійної історії. Але ж це й добре, бо „Україна майбутнього” не має негативного шлейфу, не обросла бородатими обіцянками, які уже ніхто не збирається виконувати. І найголовніше для нас, щоб ми могли так само сказати про „Україну майбутнього” і через десять років.
Ми не хочемо нікого звинувачувати. Ми хочемо побудувати нову політичну силу, спрямовану на вирішення суспільно-людських проблем, а не на боротьбу за доступ до ресурсів.
Чи є ця ідея популярною, чи має право на існування – покажуть вибори, як нинішні, так і майбутні. Але на них ми йдемо, відповідаючи за власні дії.
- Які конкретно завдання і цілі ставить „Україна майбутнього”?
- Головною задачею „України майбутнього” є побудова нової української політики, нового стилю відносин між державою і людиною. В центрі ідеології „УМа” є конкретна людина, а не абстрактний електорат, знеособлена маса. У цьому головна відмінність „України майбутнього” від інших партій.
Я чудово розумію, що іще 5-10 років тому подібна ідеологія була б безперспективна і приречена на нерозуміння. Бо людям міцно втлумачили, що існують державні інтереси, за якими доля конкретної людини не мала ніякої ваги і, пробачте, цінності. Як ніколи не поставало питання, скажімо, скільки загинуло людей при будівництві Біломорканалу. Важливо було лише те, що людина перемогла природу.
Зараз, ми вважаємо, час нової політики прийшов. Ці вибори будуть першим випробуванням і першою відповіддю на питання, чи готові ми зрозуміти, що цінність однієї людини більша від державного інтересу.
Як приклад політики нового часу: я не знаю більш важливої проблеми для того, хто опікується державними справами, ніж той факт, що кожен третій українець хворіє на гіпертонію, а кожен четвертий - на ішемічну хворобу серця. Кожного року все більше і більше грошей виділяється на лікування, а кількість хворих все одно зростає. Я не розумію, чому питання НАТО, голодомору, пам’ятників Леніну та Сталіну є важливішими від цих проблем.
Як наслідок, ми маємо в Києві Меморіал совєтської окупації, співставний з вартістю будівництва сотень стадіонів у Синельниковому. Виходить, що для старої політики мертві важливіші за живих?
На рівні такої конкретної територіальної громади, як Синельникове чи район, наша діяльність спрямована на забезпечення поступального розвитку. Спрямованість на розвиток, а не на боротьбу з конкурентами означає, що ресурси, якими щедро наділена наша земля, повинні працювати на творення, а не на конфлікт. Так само, як одну і ту ж цеглину можна закласти у фундамент храму, а можна кинути в сусіда, так і ресурси можуть бути використані на різні цілі.
Тому насправді нашій країні не треба позичати ніяких іноземних грошей. Ми маємо власних ресурсів більше, ніж достатньо, для побудови гідного життя. Це стосується як країни в цілому, так і Синельниківщини, і конкретної людини. Саме тому ми і йдемо у міську, районну та обласну ради.
Ще одна перевага „України майбутнього”. На сьогодні я не бачу в області серйозних політичних сил. Ті лідери, яких ми знали раніше, поступово трансформувались у київські і використовують силу Дніпропетровського регіону для здобуття якихось інтересів у столиці. Катеринославщина ж втратила роль всесоюзної кузні кадрів, хоча ще зовсім недавно саме наші вихідці керували Союзом, незалежною Україною. Зараз така політична сила знову відроджується. Це нова, молода, сильна партія - „Україна майбутнього”. І починає вона свою діяльність від землі, міцно пускаючи коріння на рідній Дніпропетровщині. Адже дерево без коріння не може дати плодів.
- Святославе Васильовичу, а як тоді розцінювати заяву керівника Дніпропетровської міської організації партії „України майбутнього” Олексія Зосименка про висунення вас на посаду мера Дніпропетровська?
- А що тут дивного, не Донецька ж? А коли серйозно, то „Україна майбутнього” в своїх рядах має достатньо освічених і досвідчених людей, які б могли обійняти будь-які посади. Наприклад, на посаду Синельниківського міського голови ми також запропонуємо достойну кандидатуру.
Розмову вів
Станіслав ТКАЧОВ.
|
