«Училище в Миролюбівці закривають», - про це останнім часом стурбовано говорять на Синельниківщині. Наскільки ця інформація відповідає дійсності – з’ясовувала наша газета.
- Почну з того, що ПТУ-74, яке складається з двох корпусів (у Шев’якіному Васильківського району та Миролюбівці - Синельниківського), це єдине ціле, і говорити про «закриття» училища навряд чи можна, - відповіла нам керівник Миролюбівського корпусу Інна Савельєва. – Втім, цієї зими ми дійсно переходимо на нові умови роботи.
Інна Григорівна розповіла, що цьогорічний набір учнів при плані 25 чоловік склав всього 7. Тобто, сім першокурсників та плюс 23 учні другого курсу – це і весь контингент тих, хто здобуває освіту в Миролюбівському корпусі. Ще 19 чоловік – викладачі та обслуговуючий персонал. 
- Чи доцільно опалювати взимку великі п’ятиповерхові корпуси, в яких перебуватиме  така незначна кількість людей? Зокрема, й гуртожиток, в якому ніхто не мешкає, - каже Інна Григорівна. – Тому й було запропоновано варіант, який, до речі, розглядався ще минулого року (але тоді в нас було майже 100 чоловік). Зимові місяці навчання ми проводитимемо у стінах першого корпусу, що у Шев’якіному, там же й житимуть учні, які вже мали змогу ознайомитися з новими класами, майстернями та кімнатами у гуртожитку. Двоє наших першокурсників, яким не підходив такий варіант, вже перевелися до Синельниківського професійного ліцею, всі інші погодились з новими умовами навчання.
Інна Савельєва також повідомила, що на весняно-польові роботи учні разом з майстрами приїздитимуть до Миролюбівки, адже вся техніка, та й тваринницькі «ферми» (вівці та птахи) залишаються тут: 
- Ми не зачиняємо на замок двері, як це було зроблено, коли, скажімо, об’єднувалися училища Попасного та Перещепиного. Сьогодні і в нашому профільному обласному департаменті, і в навчально-виробничому  центрі, і в юридичному відділі фахівці шукають оптимальні варіанти подальшої роботи другого корпусу училища.
Редакція також поцікавилися думкою Миролюбівського старости Анатолія Варави, який головним у цій ситуації назвав необхідність збереження того, що ще залишилося від  Миролюбівського училища: корпуси, гуртожиток, їдальню, підсобне господарство.  
- За останні роки через постійні зміни директорів училища, а, відповідно – через відсутність справжнього господаря, багато що в ПТУ розкрадено й розібрано. Прикро, що наша кузня механізаторських кадрів для села вже перестала нею бути. Але, скажімо, гуртожиток – хіба не можна його зробити справжнім житловим приміщенням для тих же переселенців, якщо вже студентів немає? Сьогодні навряд чи хтось побудує приміщення на 500 чоловік, а от зберегти його – цілком можливо.  Я переконаний, що 200 гектарів землі, які стали власністю Шев’якінського училища, зобов’язують його керівництво дбати про збереження приміщень.

Оксана ЛЕНДА.

Від редакції:

А як ви вважаєте, шановні читачі, чи справді «зимове переселення» миролюбівських учнів до Шев’якіного – це тимчасове явище? Чи тут більше доречний постулат «нема нічого більш постійного, ніж тимчасове»? Нам буде цікаво почути думки аграріїв, керівників сільгосппідприємств, для яких Миролюбівське ПТУ з давніх-давен було кузнею кадрів. Хотілося б дізнатися, і що думають про ситуацію, яка склалася, керівники району.