Постійні нарікання українців на несправедливу оплату праці вже стали прикрою буденністю. Який же шлях до Європи без європейських зарплат? Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, мабуть, почувши народні обурення, анонсував підвищення мінімальної заробітної плати вдвічі з січня 2017-го року. Журналісти «Берега надій» не змогли залишити таку «радісну» подію поза увагою. Аби якомога об’єктивніше висвітлити дану інформацію, провели бліц-опитування серед синельниківського населення.
На превеликий жаль, частина опитуваних взагалі відмовлялися говорити і будь-що коментувати. Не зовсім зрозуміла така позиція, адже де, як не в засобах масової інформації, можна виговоритись вдосталь, до того ж анонімно.
Переважна більшість опитуваних тішиться з цього приводу, адже сума у 3200 гривень гріє душу. Проте, майже одразу ж починають шукати підводні камені у такій щедрості українського прем’єр-міністра. А й справді, в чому вони? Якщо валовий внутрішній продукт України на душу населення становить 5000 тисяч гривень на місяць, а з них 3200  - це зарплати, то про яку економіку країни можна говорити?
Наймані робітники й покупці на Привокзальному ринку вважають, що із доходом у 3200 гривень обов’язково підвищаться ціни на продукти харчування, комунальні послуги, а куди вже більше?
А ось роботодавці з цього приводу серйозно замислились. Вони розповідають, що переважна більшість працевлаштованих людей отримують офіційну мінімальну зарплату, а решту у «конвертах». Так чинять, бо кінці з кінцями не зможуть звести. Після проведення такої  реформи, підприємцям доведеться відраховувати у бюджет більший податок. На збиток собі вони не працюватимуть, тож скоріше за все, знайдуть вихід, як обійти цю систему. Наприклад, оформлювати робітників на півставки або почасово.
Чоловіки й жіночки в очікуванні транспорту на автобусній зупинці, почувши моє запитання, стали гомоніти, що чули про підвищення, але й не сподіваються, що воно трапиться. Дізнавшись, що я журналістка, зраділи цій інформації ще більше, перепитуючи, чи дійсно це правда. Мабуть, з вуст газетярів такі повідомлення вселяють надію. Наостанок додали, що коли це таке було, аби люди грошам не раділи? Проте частина з них вважає, що це просто чергові балачки.
Близько сімдесяти відсотків всіх опитаних перейнялися питанням, а що ж буде із субсидіями? Адже відомо, що чим менший дохід, тим більша субсидія. Чи тепер люди взагалі не претендуватимуть на допомогу з оплати комунальних послуг від держави, а будуть самі в змозі покрити цю витрату, як у ще зовсім недалекому минулому? А людям працездатного віку, які офіційно не влаштовані, при наданні субсидії нараховують дохід на рівні двох мінімальних зарплат, а це буде 6400 гривень. Скоріш за все, вони втратять державну допомогу на оплату комуналки і стануть ще біднішими.
Єдині, кому підвищення мінімальної платні трохи гріє душу - це бюджетники. Працюючи в бюджетній організації, їх у будь-якому випадку ніхто не переоформить на півставки, аби ухилитись від податку, тож мінімальна зарплата для них стане реальністю. До того ж, в майбутньому ще й пенсія стане більшою.
10 відсотків людей гадають, що така заява з боку прем’єр-міністра черговий хитрий політичний хід напередодні наступних виборів, ще одна порція «локшини на вуха».
Отже, підняття мінімальної заробітної плати вдвічі – добре чи погано? Читайте думки, аналізуйте, надсилайте нам свої міркування.
Орися ЛАДАТКО.