Ми напередодні важливої політичної події – виборів. Легендарний борець за Україну та її долю Герой України Левко Лук’яненко (на жаль, уже покійний) радив виборцям завжди обирати моральну та порядну людину, яка б дбала про Україну, а не про своє збагачення.
І ось прийшов час вибору – кому довірити кермо управління державою, щоб наші діти жили краще за нас. Та Україна сьогодні розколота на олігархію та народжене Майданом громадянське суспільство. Нечесні послідовники Януковича, які живуть серед народу, який ненавидять, та у державі, яку хотіли б зруйнувати, також прагнуть ключових постів, як вони це вже зробили після Майдану Гідності. А ми ж вже навчені, що недолугість власного політика завдає більше шкоди державі, ніж дії ворога.
Зараз у виборця рябить в очах від кількості охочих до президентської булави, від політиків і політологів, експертів, маніпуляцій і хитрощів. І від головної локшини на вуха виборців – соціологічного шулерства у вигляді рейтингів.
З цієї брудної калюжі чується безліч брехливих обіцянок кандидатів, які легко підвищують зарплату і знижують тарифи. Все це брехня, адже вирішення подібних питань не залежить від президента. Вони ухвалюються урядом, який підпорядкований у своїй роботі Верховній Раді. А президент несе повну відповідальність за національну безпеку і оборону. Тому у своєму виборі ми в першу чергу маємо зважити, хто з кандидатів стане найкращим Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України, наскільки ця людина буде спроможна вести складні міжнародні перемовини з очільниками провідних країн світу. І не забуваємо, що країна веде жорстокі бої проти агресора.
Звідусіль чуємо обіцянки: «Я руки відіб’ю!», «Голову знесу!», «Розстріляю на Хрещатику 10 корупціонерів, а інші й онукам заповідатимуть не брати хабарів!»… Ці погрози нагадують Францію середини 18-го ст. Там страта засуджених поділялася так: вищим класам та знаті відтинали голову, розбійників колесували, вбивць короля четвертували, фальшивомонетників та фальсифікаторів ліків варили живцем, єретиків спалювали, а звичайних шахраїв просто вішали.
А ось свіжий приклад: на Запоріжжі гостював урядовець з Піднебесної. На запитання щодо боротьби з корупцією в Китаї він відповів, що в них немає хабарників і корупціонерів.
Як відомо, в Китаї існує смертна кара. Невже і нам настав час повертатися до неї? Совість шепоче: «жорстоко, не по-людськи, деспотично, не по-Божому, не конституційно, не демократично…» А що ж нам робити? Обираємо п’ятого президента, створили два гучних Майдани, втратили «Небесну Сотню», однією ногою, вважай, в Євросоюзі, а нас відкрито продовжують знищувати безробіттям, високими цінами, непомірними тарифами. Понад половини люду ледь животіють, і в цьому винні і Верховна Рада, і уряд, а також президент, як гарант Конституції.
Існує повна безкарність, потурання беззаконню. Зубами вгризлись у землю і тягнуть її на ринок, бо так вимагає МВФ. Молодь, яка не бачить майбутнього, у пошуках заробітку подалася за кордон. Як на мене, народ лає президента за економічні провали спікера та прем’єра. А ті мовчать і не беруть вину на себе.
Для покращення ситуації в країні на наступні 5 років виборець має обрати собі і всій країні президента. Як це зробити, не помилившись? Не вірити рейтингам, бо то шулерство. Читати програми, аналізувати обіцянки й дії. І пам’ятати, що політики мають достатньо грошей, щоб подати себе перед виборами «рожевими та пухнастими».
Ми маємо робити власний, а не нав’язаний політтехнологами вибір. Наше завдання – здолати всі негаразди, аби був мир у нашій славній квітучій України. Перемоги нам усім!
Валентин ВАСИЛЕНКО.
сел. Первомайське.
|