Наступного дня після виходу статті «Ніхто не винен, а людям – незручності» (див. «БН» №49 від 5.12. 2013 р.) до редакції завітав літній чоловік, який вирішив поділитися своїми враженнями і думками з приводу якості телефонного зв’язку.
- Віктор Васильович Бутко, мешкаю по вулиці Квітневій, - представився він і додав. – А телефон у мене був 4-05-80. Чому був? Бо вже, чесно кажучи, втратив надію на його нормальну роботу…
Протягом року я тричі залишався без зв’язку. А це ось зостався в четвертий. Прочитав у вашій газеті про цю «абонентську проводку», отой кабель злощасний і хочу висловити своє ставлення до всього цього.
Щоразу для ремонту я купував по прольоту кабелю (а це 35-40 метрів). На третій поломці отримав листа з Укртелекому про те, що мені потрібно укласти угоду на обслуговування цього кабелю. Пішов і… повернувся додому ні з чим, адже, як сказали мені, «спочатку треба відремонтувати, потім підписувати договір». Відремонтували. Пішов. Потрапив саме на обідню перерву, після якої молоденька дівчина повідомила: «Мене не буде дві години. Чекайте, якщо хочете, а ні – то приходьте наступного разу». Розвернулася і пішла. І я, зрозуміло, теж пішов…
Прийшов втретє (а я людина далеко не молода, кожна подорож до центру міста для мене досить важке випробування). Приніс всі документи, зазначені в листі. «У вас немає копії паспорту!» - суворо повернула мені всі документи чергова дів-чина. І на всі мої прохання показати, де в їхньому ж листі, з детальним переліком документів, необхідних для підписання договору, написано про копію паспорту, відповідала тільки одне: «Потрібна копія паспорту!».
Не витримав, пішов до начальниці. Як важко потрапити до кабінетів керівництва «Укртелекому» - знає кожен, хто намагався це зробити. Мені пощастило – саме хтось виходив з цих міцних зачинених для людей дверей і я, скориставшись нагодою, пройшов без допитів «хто, до кого, навіщо?». Слід віддати належне – переді мною вибачилися за емоції своїх підлеглих, але ж справи це не вирішило, все одно я мав повертатися додому за копією.
На другий день після мого візиту до «Укртелекому» телефон замовк знову. Дивлюсь – кабель обрізаний прямісінько поруч з будинком. І я зрозумів: я втомився боротися. Дочка вирішила з’ясовувати становище вже на обласному рівні, а я не хочу нічого. Хочу лише спокою і відповідей на прості питання, саме щодо зацікавленості надавача послуг у своїх клієнтах.
Отже, хто відповість мені, чому стільки років з моменту укладання договору про надання послуг (а це було у 2003 році) «Укртелеком» не пропонував передати провід в його обслуговування? І чому у разі передачі, як повідомили мені в «Укртелекомі», абонплата зросте від 35 до 41 гривні? Наскільки це відповідає дійсним витратам і чи не є насправді простим підвищенням тарифів, замаскованим під додаткову послугу?
Письмо в тему
Остается только мобильная связь
С марта 2013 года у меня не работает телефон 63-4-75. Украдено 40 метров провода. Мне прислали письмо, чтобы я обратилась в милицию. Зная, что телефон не работает, каждый месяц мне присылают уведомления на оплату (по октябрь – 139,53 грн.). Что делать – уже и не знаем. И диспетчеру звонили, и начальнику, сын ездил в Днепропетровск, на улицу Херсонскую, там сказали: «Синельниково передает нам сведения, и мы вам присылаем уведомления».
Была бы я помоложе, сама бы решала вопрос, но со своим давлением просто боюсь ехать. За это время дети мне уже и мобильный телефон купили…
Валентина ГРИГОРЬЕВА.
с. Новый Поселок.
Від редакції:
Ми адресуємо питання наших читачів начальнику ЦТП №23 ДФ ПАТ «Укртелеком» Олені Житченко і просимо надати на них офіційну відповідь, яку обов’язково надрукуємо.
|
