Минулої п’ятниці у Синельниковому відбувся телеміст з кандидатом у президенти Арсенієм Яценюком. Принаймні, так захід називали організатори. Насправді ж, з позиції простого спостерігача, все виглядало по-іншому і скоріше нагадувало сеанс Кашпіровського.
Насамперед тому, що міст виявився одностороннім: синельниківці Арсенія чули, а він їх ні. Наше місто чомусь не включили до прямого ефіру, чим розчарували ту сотню чоловік, яка прийшла на площу. Адже у них були питання до кандидата. Наприклад, молоді юнаки хотіли дізнатись про справи в армії, де вони хочуть служити, але їх стримують розмови про "дідівщину”, голодні пайки в підрозділах та ін.
І ще багато чого кортіло запитати у лідера Фронту змін після його бравадного виступу. Наприклад, що значить теза про підтримку тільки великотоварного сільського господарства і повернення до моделі колгоспів? Невже кандидат на найвищу посаду в країні не знає, що всі сільськогосподарські землі розпайовані і знаходяться у приватній власності? Причому, третина з них обробляється одноосібно і загнати знову у колгосп людину після того, як вона відчула смак праці "на себе”, навряд чи вийде. Тож село очікує чергова примусова колективізація? Чи розкуркулення?
Крім того, сьогоднішнє великотоварне сільське господарство ніяк не асоціюється з колгоспами 60-70-х років з багатосотенними колективами. Навпаки – світові тенденції у сільськогосподарському виробництві ведуть до зменшення кількості працівників за рахунок механізації і автоматизації процесів. У Канаді, США, Франції, Данії та інших розвинених країнах доля фермерів усього 4-6 відсотків від загальної чисельності населення. На сучасному свинокомплексі 25-ти тисячне поголів’я обслуговує усього два оператори. А скільки працювало людей на таких комплексах у колишніх синельниківських спецгоспах "Росія” та ім. Енгельса? Один широкозахватний агрегат з двома механізаторами здатен обробити п’ять тисяч гектарів землі, замінивши до двадцяти тракторів типу ЮМЗ. Куди діватись решті селян?
А що робити з одноосібниками, котрі призвичаїлись утримувати, і досить непогано, сім’ї за рахунок своїх 30-50 гектарів землі, купили трактори, сільгоспінвентар, завели по 5-10 корів чи півсотні овець. Виходить, їм не буде місця в моделі сільського господарства від Арсенія Яценюка і держава створить такі умови, щоб задушити цей сектор виробництва.
Далі постає питання соціального розвитку та інфраструктури сільських територій. Чи буде держава вкладати кошти у їх розвиток, утримувати школи, ФАПи, дитсадочки, коли в результаті розвитку великотоварного виробництва, а, значить, закономірного скорочення робочих місць, кількість сільського населення невпинно зменшуватиметься?
Щоб усвідомити всі ці проблеми, потрібно розуміти природу сільськогосподарського сектору в комплексі, а ще краще – мати хоч якийсь досвід роботи в ньому. Або бодай хоч зустрічатись з сільчанами "вживу”, а не посередництвом таких телемостів.
Станіслав ТКАЧОВ.
|
